Лаврін і Мелашка були більш добрі до людей,а Карпо та Мотря вони були більш скупі вони постійно сварилися за якоїсь дурниці,А виник конфлікт тому що почала худоба заходити на територію Мотрі та Карпа здається так
ЖАнр фольклору віршовий ліро-епічний створений народною уявою засоредження напружений сюжет фантастичність драматична розвязка присутність оповідача діалоги і повтори невеликий обсяг
ПОЙДЁТ
Щастя неможливо виміряти грошима. Гарне здоров’я і самопочуття теж аж ніяк ними не вимірюються. Але і розум неможливо купити за гроші. Останнє особливо вірно, коли ми аналізуємо твір «Сто тисяч». Його головний герой був позбавлений критичного мислення, не розумів, що його просто обманюють, а тому він і втратив всі свої гроші. Розум і критичне мислення неможливо купити за гроші, так і виміряти в них не можна. Більш того, їх необхідно підтримувати в здоровому стані, щоб не втратити.
Петро Шраменко: "Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти. У нього інша була думка: умислив собі, після панотцевої смерті, ійти на Запорожжє да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками турецькі городи пліндровати і жизнь свою по-лицарськи, на полі чи на морі, за християнську віру положити".
Леся Черванівна:"У хаті у неї, як у віночку; хліб випечений, як сонце; сама сидить, як квіточка. (...) Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті-усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить."
Яким Сомко:"...у дорогих кармпзинах, високий і вродливий; а по кармазинах скрізь комір і полт гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою."
Іван Брюховецький: "Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані- і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б здогадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на ньому була мов чужа. І постатт, і врода в його була зовсім не гетьманська.Так наче собі чоловікпростенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на ньою, не подумав би, що в сій голові вертиться що небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату. А як придивишся, то на виду в його щось наче ще й приязне: так би, здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні- так і бігаютт то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив на бік чак, наче каже: "Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте."
1. Життя з дядьком
2. Початок самостійного життя Климка
3. Життя у шахтійній ваговій
4. Погані та жорстокі італійці
5. До рідного місця 60 км
6. Куля влучила у Климка
