Петро Шраменко: "Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти. У нього інша була думка: умислив собі, після панотцевої смерті, ійти на Запорожжє да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками турецькі городи пліндровати і жизнь свою по-лицарськи, на полі чи на морі, за християнську віру положити". Леся Черванівна:"У хаті у неї, як у віночку; хліб випечений, як сонце; сама сидить, як квіточка. (...) Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті-усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить." Яким Сомко:"...у дорогих кармпзинах, високий і вродливий; а по кармазинах скрізь комір і полт гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою." Іван Брюховецький: "Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані- і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б здогадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на ньому була мов чужа. І постатт, і врода в його була зовсім не гетьманська.Так наче собі чоловікпростенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на ньою, не подумав би, що в сій голові вертиться що небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату. А як придивишся, то на виду в його щось наче ще й приязне: так би, здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні- так і бігаютт то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив на бік чак, наче каже: "Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте."
В образі Айвенго втілення мужності, благородства,лицарства.
Айвенго молодий лицар,він бере участь у всіх турнірах,відстоюючи честь і справедливість, перемагає в смертельному бою.Вірно служить королю Річарду.Готовий допомогти людям у біді.
В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти.Автор створив портрет ідеального лицаря,врожаю якого поєднується з розумом і шляхетністю,а відвага-з умінням битися.Він доблесних,некористолюбний,вірний своїй коханій і своєму королю.
На мою думку потрібно доробляти справи до кінця, тому що, як би всі залишали недороблені справи, то світ був би зовсім інший. Звичайно, потрібно це робити, бо потім стає легше і оточуючим і тобі. Це і тобі краще, бо вже на одну справу буде менше.
Ти звичайно гарний міський хлопець. Але у мене до тебе виникли претензії з приводу твого поводження і я хочу щоб ти зважив на них. Ти брехливий і жорстокий; грубий у ставленні до Тосі; байдужий до страждань качки-матері та її дітей; хвалькуватий та підступний. Це дуже погано! І навіть схоже на уособлення людської жорстокості. Тому, я засуджую твої вчинки і вимагаю від тебе переглянути власні погляди. Тося дуже гарна дівчинка і я бажаю вашог примирення. Ти можеш написати їй листа або приїхати самотужки і порохати вибачення. І дійсно більше так ніколи не чинити.
