На мою думку, проблематика твору про яянів заключається в сталенні один до одного. Автор показує як егоїзм і байдужість приводить до тяжких наслідків.
І у нашому житті можеш зустріти таку байдужість. Наприклад, коли людині стане погано на вулиці, і до неї ніхто не підійде, або коли бачиш, як ображають когось, і ніхто не хоче вступитися. Іноді складається таке враження, що люди живуть в якомусь своєму замкнутому світі, і їм ні до кого немає діла, їм просто всеодно.
Дуже хотілось би, щоб ми були співчутливими, могли вислухати інших, допомогти при потребі, щоб люди стали добрішими, і тоді країни яянів ніколи не буде.
Яскравий зразок революційно-патріотичної лірики, вірш “Гімн” входить до збірки І. Франка “З вершин і низин”. Літературний рід твору – громадянська лірика.
Ідея вірша – боротьба за своє майбутнє й непохитна віра в перемогу.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
Римування: суміжне.
Наскрізним образом вірша є “вічний революціонер”, який утілює могутність народу й закликає “не ридать, а добувать, / Хоч синам, як не собi, / Кращу долю в боротьбi”.
Вiчний революцйонер —
Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськiї тортури, анафора;символи
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Ні гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.
Вiн не вмер, вiн ще живе!
Хоч вiд тисяч лiт родився,
Та аж вчора розповився
I о власнiй силi йде. анафора
I простується, мiцнiє,
I спiшить туди, де днiє;
Словом сильним, мов трубою епітет + порівняння
Мiлiони зве з собою,- анафора
Мiлiони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрiзь:
По курних хатах мужицьких, анафора
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
I де тiльки вiн роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя.
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.
Вiчний революцйонер — метафора
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пiтьмi поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна, метафора
Покотиласялавина, метафора
I де в свiтi тая сила,
Щоб в бiгу її спинила, анафора
Щоб згасила, мов огень, порівняння
Розвидняющийся день? метафора + риторичне питання
Сказку о "Золотой рыбке" написал Александр Сергеевич Пушкин. Он старался для нас, для всех читателей, вкладывал в это произведение всю свою душу чтобы нас этим порадовать, а мы иногда не читаем некоторые книги и не знаем кто их написал, создал.
Я очень лблю читать его произведения!!!!!
-в першому: сонце - підмет, не могло пробитися - складений дієслівний присудок(такий присудок завжди складається з інфінітива і допосіжного дієслова)
- в четвертому: верби-матері - підмет, будуть стояти - скл. дієсл. присудок
Это как же так получилось. солнце пекло чтоль