«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
Просматриваю,смотрю,гляжу,пересматреваю
<u>Твір-роздум на тему "Як зробити своє життя цікавішим":</u>
Я часто задумуюсь над тим, як зробити своє життя цікавішим. Перш за все, варто знайти справу, яка стане улюбленою. Якщо у людини є хобі, то і життя її стає більш насиченим та яскравим. Улюблена справа захоплює, надихає, змушує постійно крокувати вперед.
Цікавішим життя робить і спілкування. Прогулянки з батьками, бабусями і дудусями, друзями - це все неймовірно пізнавально, приємно та весело. Скільки нових знань можна отримати від близьких людей, адже вони мають великий життєвий досвід та мудрість. Ось такі прості заняття зможуть зробити наше життя більш яскравим та цікавим.
<span>Я гадаю, що його
життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево.Почуття любові
до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би с тяжким серцем, вбиваючи людей. Справжнє житт<span>я – таке, яке воно є насправді, теж швидко
було б забуто, а його прояви були б
затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадув б про те, що мучить його совість, а саме:
розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Цей
спогад руйнував би головного героя душу, поки не зламав би раз і назавжди. А що
сталося би з ним далі — невідомо.</span></span>
Через те, що ця баба, яка робила це зілля була глухою, нічого не чула і не розуміла, тому все й переплутала і через це й зілля не подіяло на Галю.