1.Епізод коли Климко з другом допомагали їхній вчителькі це розділ 3
2.У 1розділі коли помер його дятько то Климкові придлагали піти до Тьоті Моті але він не пішов.
3.Коли Климко пішов за сілю
4.Коли Климко замітив дівчину і сказав поліцаям що то його сестра розділ 4
Дорожный столб, отвечающий эту меру
Федько-халамидник - це бешкетний, але честний хлопчик. Федько був головним та любив відбирати речі, лише для того щоб показати всім що він найголовніший у дворі, але повертав їх робив це так як це його речь і він її дарить. Він не любив брехати, тому що знав що це не привиде к добру.Федько дуже відважний, чесний та добрий.
Великой протележностью Федька є Толя. Толя - розумний, порядний, не бешкетний хлопчик, який живе у богатій родині. Він хоча розумний, але гнилой у душі. С такого як Толи виростають найважливіші люди, які не вміють признавать свою віну, та обвинуваючи тих хто це не робив. Найкраще всьго показує душу Толи, коли Федько рятувал його жертвуючи своїм життям, а Толя навіть не признався та ще зібрал те що виграв Федько - кицю.
Я вважаю що краще бути бешкетним таким як Федько, але не таким як Толя. Федько - це щедрий та чесний, хоча бешкетник. Толя - це порядний та розумний, але жахлива в душі людина.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
