Родинно-побутові пісні і балади мають спільні риси:
- народна основа творів;
- тематика: соціально-побутова (кохання, родина, трагічні обставини);
- драматичний сюжет;
- велика увага приділяється моральним проблемам;
- романтичний характер зображення;
- повтори, діалоги.
Приклади родинно-побутових пісень: "Ой там за горою", "Запрягайте, хлопці, коні", "Головонько моя бідная".
Приклади балад: "Ой чиє ж то жито", "Да шумить чудо дібровонька".
1. Вірш "Іванові Франкові" складено чотиристопним ямбом (˘ ¯). П’ята стопа усічена, третя стопа - пірихій. Відповідь: Б.
2. До поетичного арсемналу Вороного симфоліста належать ристоричні оклики. Наприклад, навземо риторичні оклики у творі "Іванові Франкові": "Нехай ідуть всі ті нездари на торговиці та базари!", "Моя девіза: йти за віком і
бути цілим чоловіком!" та інші. Відповідь: Б.
3. Метафора (розкриття сутності одних явищ та предметів через інші за контрастністю). Відповідь: В.
Золота осінь розфарбувала в різні кольори дерева та кущі. Це жовтий, червоний, бордовий. І зелений колір теж залишився з літа. Я люблю гуляти в сонячні осінні дні.
Вранці вже холодно. Увечері теж можна змерзнути без теплої куртки. Дні стають коротшими.
Петро
Петробув відважний козак і не жалів себе.
Павлусь
Павлусь був меньшим братом Петра він був дуже хоробрим попри все хотів знайти свою сестру був здатним до вивчення татарської мови.
Ганна
Ганна була дуже вродливою дівчиною, на відміну від Павлуся вона відмовилася вивчати татарську мову.
Поведінка і риси характеру героя:
а) непосидючий («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)
б) сильний («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»);
в) відкритий («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»);
г) впертий («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»);
д) стійкий («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»);
е) правдолюб («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»);
є) непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати»);
ж) спокусник («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»);
з) шанобливий до батька («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»);
и) спритний («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»).
1.4. Значення образу Федька для сучасників.
2. Бесіда за питаннями для обговорення образу Федька
Яку характеристику подає автор Федьку на початку твору?
а) будівництво із піску; б) запускання змія.
Чи є у хлопця доброта? В чому вона виявляється?
Хто були батьки Федька? (Батько Іван — «типографчик», мати Іваниха — домогосподарка) Як їх характеризує В. Винниченко?
Охарактеризуйте його поведінку під час сварки з батьками.
За що батько давав гроші Федьку?
У зв’язку з чим Федько повсякчас отримував тумаків від батька?
Як автор характеризує свого героя? («Мужиченя, паршивець, одурілий хлопець, шибеник, мурло репане, нещастячко, сибіряка, халамидро, ідоляко, падлюко, люципере»)