а) непосидючий («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці») б) сильний («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»); в) відкритий («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»); г) впертий («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»); д) стійкий («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»); е) правдолюб («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»); є) непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати»); ж) спокусник («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»); з) шанобливий до батька («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»); и) спритний («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»). 1.4. Значення образу Федька для сучасників. 2. Бесіда за питаннями для обговорення образу Федька Яку характеристику подає автор Федьку на початку твору? а) будівництво із піску; б) запускання змія. Чи є у хлопця доброта? В чому вона виявляється? Хто були батьки Федька? (Батько Іван — «типографчик», мати Іваниха — домогосподарка) Як їх характеризує В. Винниченко? Охарактеризуйте його поведінку під час сварки з батьками. За що батько давав гроші Федьку? У зв’язку з чим Федько повсякчас отримував тумаків від батька? Як автор характеризує свого героя? («Мужиченя, паршивець, одурілий хлопець, шибеник, мурло репане, нещастячко, сибіряка, халамидро, ідоляко, падлюко, люципере»)
Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейнялася творчістю Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра й людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу.Поетеса прагне створити образ духовно могутньої людини-борця, здатної втілити в собі дух епохи. У політичній ліриці Лесі Українки з'являється образ Спартака, котрий зібрав під свій прапор повсталих рабів. І особливо часто – образ легендарного богоборця Прометея. Нащадком Прометея вона називає свій народ, уславлює борців, які «блискучу іскру неба здобувають». Ліричний герой поетеси – це тип нової людини, готової до подвигу, до найважчих випробувань.