У творі українського письменника «Звук павутинки» небагато персонажів, але проти це, автору вдається розкрити загадковий та чарівний, широкий та неосяжний оточуючий нас світ природи, безсмертя, добро, вічність та красу нашої землі. Саме таким цей світ уявляє головний герой повісті – хлопчик за ім’ям Льонька.Льонька – це звичайний сільський хлопець, майбутній третьокласник, який постійно фантазує і щось вигадує. Але сказати, що він все вигадує – це неправильно, бо Льонька не вигадує, він просто бачить оточуючий світ сповненим різноманітними дивами. Хлопчик не вигадує ці дива, бо він в них постійно живе, для нього вони цілком реальні. Як на мене, то Льонька є дуже талановитим хлопчиком, бо має щире серце, кмітливий розум і неабияку уяву. Поряд з Льонькою завжди знаходяться його друзі – Адам та Ніна.<span>І якщо Ніна – це вигадана самим хлопцем дівчина, то Адам – справжня людина. Адам, незважаючи на свій похилий вік, знайшов спільний язик з десятирічним хлопчиком. Адам – це вчений, який приїхав до села, як він сказав, помирати. Вчений був хворий на малокрів’я, і йому залишалося на цьому світі не дуже багато днів. Поява Адама в селі та трагічна історія його життя справила дуже велике враження на хлопця. Ближче познайомившись із вченим, Льонька дивується тому, що існують дорослі люди, які спроможні зрозуміти його фантазії та його вигадки. Одним з таких людей був Адам, який у своєму серці на все життя зберіг частинку дитинства, що допомогла вченому зрозуміти звичайного хлопчика. Вчений бачить, що листочки на воді – то не листочки, а справжня флотилія, а Льонька
</span>
Ответ:
« мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». •« не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю»
Быть богатым духовно значит не скупиться на чувства, быть щедрым. Духовное богатство в отличие от материального имеет свойство прибавляться, когда его отдаёшь людям.
Відважний сміливий мужній добрий патріот
<span>Повість Ирій навчила мене тому , що людиною можна залишитися скрізь. Якщо у тебе є душа , розум ,якщо ти живеш за законами моралі й добра , тоді не має значення , де саме ти піднімеш голову до неба і будеш дивитися на зорі - в селі чи в місті.
ну как то так)</span>
