«Павлусь мріяв про те,
коли й він підросте, стане славним козаком». «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від
землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це
якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не
переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він
бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих
козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком
станеш, тоді й засоромишся».
«У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні
побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво
стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували
в Спасівці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру
забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз
убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його
взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці
на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку
турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі?» • «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря
над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий
буде».
Відповідь:1-Г,2-В,3-А,4-Д
Пояснення:
Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик».
Ідея: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати допомогу тим, хто її потребує
Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька».
Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний».
Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай...», «світ великий», «при дорозі подорожньою».
Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!».
<span>Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!»
Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».</span>
мене зустрів казахський і трішки дивацький чоловік, віком 35 років
<span>Коротко про письменника. Ідея неповторності й багатства внутрішнього свiту людини. Паралельність і єдність двох світів — природи і людини, зображені в оповіданні. Точність і лаконізм описів природи. Допитливий, чуйний, добрий хлопчик Олесь, його жага пізнати загадковий світ природи, вміння фантазувати, уявляти. Гідна поведінка Олеся як позиція особистості.
Ну ще щось допишеш </span>
