«Павлусь мріяв про те,
коли й він підросте, стане славним козаком». «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від
землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це
якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не
переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він
бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих
козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком
станеш, тоді й засоромишся». «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні
побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво
стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували
в Спасівці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру
забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз
убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його
взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці
на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку
турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі?» • «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря
над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий
буде».
<span>Тема:розповідь про дитинство хлопчика,який бачить світ по-особливому </span><span>Основна думка: дитинство — вік, коли формується майбутня людина, і тому так важливо навчити її любити, розуміти та цінувати природу. </span>
Чому дітям та онукам слід розповідати про життя наших предків, про давні порядки? (За твором І. Франка "Захар Беркут")
Кожна людина знає, що дуже важливо знати свою предковічну історію. Ми маємо розповідати дітям та онукам про життя наших предків, передавати традиції, намагатися не повторювати помилок минулого та прагнути щасливого майбутнього. Проте найважливіше розповідати про славетні сторінки нашої історії, які зуміють підняти патріотичний дух та породити віру у щастя нашої держави. У цьому найкраще допоможе твір Івана Франка, у якому автор розповів про найкращі визвольні традиції наших пращурів.
Тухольці щиро люблять свою рідну землю, за неї вони готові полягти кістьми. Народ плекає кожну рослинку, вміло засіває поля, ходить в гори. І ось все змінюється - тепер тухольці мають боронитися від ворога. Автор так описує завзятий народ: "... здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло". Так сильно люблять тухольці Батьківщину, тому готові заради неї здійснити подвиг. Героїчні сторінки нашої історії повинен знати кожен, адже це формує національну свідомість та любов до рідного краю.
Я - Вечір, і коли мій брат День втомлюється, я приходжу йому на зміну. Сонечко сідає, і я повільно спускаюся на Землю, щоб всі могли гарно відпочити після довгого дня. Я запалюю перші зірочки на темному небі і вішаю на небі місяць, щоб людям було світліше. Я дуже добрий. Люди про це знають і вітають один одного словами: "Добрий Вечір!".
