В середині Негору був дуже добрим але все-таки піддавався іншим людям заради багатства,адже дуже сильно любив гроші.Мабуть саме через гроші він і закінчив своєж життя.
Знаходитися перебувати........
<span>Чувство своего превосходства, высокомерие, - высокий идеал власть собственника - отсутствие чувства патриотизма, - пренебрежение к народным обычаям, вере;-коварство и хитрость;-жестокость.
Там немає позитивних рис. Автор у творі засуджує його.</span>
Ответ:
План цитатами-
-
1. З того чи-то з міста з Муромля,
З того села та з Карачірова,
Виїжджав молодецькі огрядний добрий молодець
2. У того чи міста Чернігова ...
Він як став-то цю силу велику,
Став конем топтати та списом колоти,
А й побив він цю силу велику.
3. прямоезжею доріжка заколодела,
Заколодела доріжка, замуравела,
4. засвистали-то Соловей та й по-солов'ї,
Закричав лиходій-розбійник по-звірячому.
ВНИМАНИЕ ИСПОЛЬЗОВАЛСЯ ПЕРЕВОДЧИК
Просто план-
-
1-Від'їзд Іллі Муромця з Мурома до Києва.
2-Перемога в першому бою.
3-Розповідь чернігівців про Солов'я-розбійника.
4-Зустріч з солов'єм-розбійником.
5-Перемога Іллі Муромця.
6-Гніздо Солов'я-розбійника.
7-Зустріч Іллі Муромця.
8-Сумніви князя Володимира.
9-Два наказу Солов'єві-розбійника.
10-Розправа з Солов'єм-розбійником.
Уже немає серед нас живих свідків тих страшних подій громадянської війни, того напруженого, багатого на героїчні подвиги часу. Однак є свідчення літературні – гарячі й трепетні оповідання Григорія Косинки, які писалися по свіжих слідах життя. Творче життя цього талановитого автора оберталося на загрозливу драму, яка трагічно завершилася 1934 року…<span>Час довів, що головним «злочином» письменника став його талант, який змушував об’єктивно писати про дуже суперечливе, насильницьке втілення в життя революційних ідей. У своїх художніх узагальненнях автор ішов від малого до великого: від психології факту до його філософії, відкриваючи драми й трагедії нашого народу, який віками наймитував на своїй землі. Письменникові болять і рани бідності окраденого селянина, і месницькі дії заблуканого «бандита» та кров переконаного партійця, безпросвітніх спекулянтів і «вічних міщан». У його художніх узагальненнях чується відлуння Шевченкових думок: «Ви ж таки люди, не собаки!»</span>Перша збірка новел «На золотих богів» (1922 р.) та друга книжка «В житах» (1926 р.) засвідчили, що Г. Косинка поставав дедалі у своїй майстерності реаліста, розкриваючи загальнолюдські та моральні цінності своїх героїв, вирізняючи в пожовтневій долі свого народу три драми.Першою була драма найбіднішого селянства, котре стало свідком революційної бурі та братовбивчої війни, і після всього не здобуло волі. А найтяжчий хрест несли страдниці-матері: у новелі «На буряки» мати зажурена над сонним сином-наймитом, бліда й безпомічна в оточенні голодних дітей («В хаті штурми»), «стеряна з журби» за загиблими синами («На золотих богів»).<span>В основі інших дум Григорія Косинки лежить гостродраматичний конфлікт героя з дійсністю. Письменник говорить про одвічну біду, яка в різні історичні епохи не давала змоги українцям випростатися на повен зріст, об’єднатись у взаєморозумінні – це вияв дезертирства та отаманщини.</span>Третя драма нашого народу – це драма тих, хто віддав себе на олтар комуністичної ідеї. Мета в комуністів була ніби благородна – покінчити з бідністю, але способи її досягнення вели до нових кривавих репресій.<span>Обдарованість Г. Косинки щедра та яскрава, його почерк своєрідний, гранично економний. Жодного зайвого слова чи образу, а герої з-під його пера народжуються сильні й вольові, багаті й красиві душею, дійові й правдиві. У них гармонійно поєднуються працьовитість і врода з високою народною моральністю й розумом, з вірою в краще життя. А серце Григорія Косинки, яке боліло за свій народ, виносило в собі й подарувало нам прекрасні образи, що вже стали нашою історією.</span>
