«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
1.Бала кезімде мен отбасыммен тауға бардым.Бұл кыс айы еді.
Әкем мені сырғанату үшін өзімен бірге шана алып шықты.Мен шанамен сырғанауды өте қатты жақсы көрдім.Біз тау бөктеріне саяхаттап,ормандарды араладық және мен көптеген қар басқан тау шыңдарын көрдім. Олар өте биік болатын.Біз тауға 5минутта көтерілдік.Біз таудың ең биік шыңына жеткенде,әкем мені шанаға отырғызды.Мен қатты қорыққаныммен әкем жанымда болды.Ол менің жаныма отырды,содан соң біз сырғанадық.Мен басында қорықтым,бірақ бұл үрей ұзаққа созылмады.Содан соң маған бұл өте қызықты болды,мен әкемнен қайтадан сырғанатуын сұрадым.Бұл кез өте көңілді болды,бірақ менің анам бұндай ойындарды ұнатпайтын еді.Ол біздің ойынымызды сыртымыздан бақылап тұрды.Бәріміз қуанышты болдық.
2Мен шанамен сырғанағанды ұнатамын. Бала кезімде біз отбасымызбен тауға бардық.
Бұл қыс айы еді.Мен шанаға отырып,биік таудан сырғанадым.Әкемде шанамен сығанауды ұнататын,ол менімен бірге сырғанады.Ал анам бізді сыртымыздан бақылап тұрды.
Біздің таудағы саяхатымыз өте көңілді өтті.
Григорій — справжній атлет. Разом із досвідченими і загартованими у мисливських походах Сірками він витримує важкі фізичні навантаження. Головний герой твору має ще й психофізіологічну обдарованість. Він влучний стрілець, виявляє прекрасну реакцію під час ловлі тигра.
Многогрішний має не лише фізичну силу, він володіє інтелектуальними знаннями, гуманністю, високою моральністю, відданий шляхетній ідеї. Григорій — правнук українського гетьмана Дем'яна Многогрішного. Отже, головний герой має шляхетне походження. Ще юнаком він брав участь у холодноярівському повстанні 1917—1930 років, навчався в Києві, опанував професію інженера-авіатора, потім — арешт, катівні НКВС...
Внутрішня делікатність і скромність Григорія виявляються у стосунках з Наталкою Сірко, в котру він закохується. Незважаючи на раніше названі риси характеру, Григорій не здатний пробачити своїм кривдникам. Більше того — він прагне помсти й домагається її, убиваючи свого ворога майора Медвина.
Саме тут, у нетрях Азії, інженер-авіаконструктор Многогрішний починає відроджуватись для нового життя.
Григорій Многогрішний — це тип нового українця, котрий здатен відродити, збудувати нову Україну — вільну від національного та соціального поневолення. Тільки вирвався з Наталкою за кордон, як зрозумів, що йому стелиться шлях «десь на ту далеку, для одного з них зовсім незнану, сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за тую далеку, за тую незнану, за тую омріяну Україну».
Так досить?
9 березня 1814 рік – народження в с. Моринцях Звенигородського повіту на Київщині в родині Григорія кріпака
1816 році сім’я Шевченків повернулася до села Кирилівка
1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина
1824 Тарас чумакував з батьком.
1825 помер батько Шевченка, а Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського, який прибув із Києва, але скоро Тарас втік. Він наймитував і «вчився» малярства
1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині). Служив в Енгельгардта
Осінь 1828-початок 1831 — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні
1831 року Шевченко з Енгельгардтом їде до Петербурга, віддав його в науку на чотири роки до живописця Василя Ширяєва
22 квітня 1838 – викуплений з кріпацтва (завдяки Карлу Брюллову і Василю Жуковському за 2500 рублів).
1838-1845 рік – став студентом Петербурзької академії мистецтв, а там — улюбленим учнем Брюллова
1839 року Тарас Шевченко захворів на тиф.
1840 року – вийшов “Кобзар” (8 поезій).
1839 – 1841 – працює над поемою “Гайдамаки”.
1841 – поема “Гайдамаки”.
1843 – Шевченко приїздив на Україну.
1845 – написано п’ять поем :”Кавказ”,”Єретик”,”Великий льох”,”Наймичка”, “І мертвим, і живим…” та “Заповіт”.
5 квітня 1847 рік – Шевченка заарештовано і відправлено до Петербурга.
Осінь 1847 – у вогких казематах Орської фортеці Шевченко захворів на ревматизм.
1848 рік – брав участь в науковій експедиції для вивчення опису Аральського моря.
1848-1858 – військова служба, в Окремому Оренбурзькому корпусі.
17 жовтня 1850 – переведено в Новопетровське укріплення.
2 серпня 1857 – поета було звільнено.
1858 рік – було видано дозвіл про виїзд на Україну.
Літо 1859 – Тарас Григорович поїхав на Україну, в рідне село Кирилівку.
1860 – Вийшов з друку «Кобзар» Шевченка.
10 березня 1861 рік — Шевченко помер. На кошти друзів його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
22 травня 1861 рік – тіло Кобзаря перевезене на Україну і перезахоронене в Каневі на Чернечій горі.
1 на кам'яному острові. 2 Швайка каже що на землю Воронівки напали татари. 3 хлопці залишаються самі на острові з Барвінком. 4 на острів припливають два човни з трьома людьми один з них Ташкевич. 5хлопці беруть в полон Ташкевича. 6 Козаки повернулися Ташкевич втік. 7 Швайка відправив козаків за Ташкевичом на зміїний острів. 8 Ташкевичу дають військо в 100 осіб і приказ знищити козаків. 9. Санько ворожить і хлопців не помічають. 10. хлопці ідуть степом і зустрічають пастуха Рашида. 11 Швайка в гостях у Вирвизуба