Слід сказати, що головна тема твору не нова як для української, так і для зарубіжної літератури. Це розбіжність між дійсністю і ідеалами, між реальністю і мріями, відношення між натовпом і індивідуальністю, суспільством і особистістю, взаємовідносини між людьми. Подібна тема була головною для таких відомих творів, як «Мойсей» І. Франка и «Легенда про Данко» М. Горького. Та у драмі «По дорозі в Казку» О. Олесь вирішує по-іншому проблеми взаємодії натовпу і героя драми.За сюжетом твору людям довго доводитися блукати по незнайомому, темному і ворожому лісу, а єдине прагнення героя – вивести їх з цієї жахливої темряви. Неважко здогадатися, що темний ліс – це місце, де постійно перебуває натовп. Цей натовп засліплений в деякій мірі острахом перед змінами, прагматизмом і лінощами. Натовп відповідає герою драми: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживемо». У цьому і криється негативна сутність психології натовпу, який собі на меті не ставить нічого, окрім спокійного звичайного існування, який думає не про своє майбутнє і своїх нащадків, а лише про свій вік. І хоча герой драми спочатку щиро вірить у казку, прагне привести туди народ і прийти туди сам, але поступово зневірюється у своїх прагненнях. Адже виходить так, що тільки йому «ніде й крил розправить» і тісно в хаті.В драматичному творі «По дорозі в казку» О. Олеся добре відчувається вплив філософії матеріального і духовного світів. Незважаючи на те, що у всі часи для людей духовний світ був вищим і ціннішим, але все ж таки перемагає матеріальний. Мабуть, це і є причиною песимістичного, майже трагічного фіналу драми, адже до Казки так ніхто і не потрапив. Та й саме питання про те, вдасться кому-небудь з натовпу, що врешті-решт повернувся до темного лісу, колись побачити казковий щасливий світ, чи ні, письменник так і залишає відкритим.<span>Щодо мене, то я щиро вірю в те, що Казка існує, і для того, щоб опинитися у щасливому житті, треба мати лише бажання. А щоб бути справжньою особистістю зі своїми прагненнями і бажаннями, щоб ніколи не зливатися з натовпом, треба мати відкриту до інших, щиру і добру душу.</span>
Війна з французами, німцями, італьянами у 1848 році. Знамена Георгія та звання фельдфебеля
1.Розповідь Петра Колодуба
2.Невеликий загін бійців
3.Зустріч Платона с Савкою
4.На березі Десни
5.Позиція Діда Платона до зрадництва
6Зрадництво та відданість
"Місце для дракона" Ю. Винничука:
Дракон Грицько - щирий та розумний дракон. Здавалось би, що перед нами хиже створіння, проте з доброю душею. Дракон харчується травичкою, не посягає не на чиє життя, є хорошим товаришем та доброю особистістю. Він не може нікому заважати. До того ж, цей персонаж постійно розвивається, прагне отримати знання, вивчає грамоту та пише вірші. Цей персонаж є виключно позитивним.
Князь - підступний, хитрий. Князь починає мріяти про знищення дракона. І образ князя у результаті є по-справжньому хижацьким. Так, він людина, проте з хижацькою натурою. Це антипод Грицька. Князь злий, нерозсудливий, грубий.
Пустельник - мудрий, щирий, відданий та добрий. Саме він стає наставником та вчителем дракона, попри власні страхи. Він намагається врятувати друга, проте, на превеликий жаль, йому це не вдається.