Відьмин ставок
Софійка з тітонькою Сніжаною пішли купатись.Проходячи повз, старої –пресухої бабці на старому– пресухому пні запитали в бабці,чому цей ставок називається "відьминим".Вона говорила,що має великий гріх.Її мати варила зілля,людей рятувала,кому поробляла.І одного разу приїхала до неї жінка попросила приворожити хлопця,але вона не винну душу згубила,стратила хлопця.І відтоді мамин гріх перейшов на мене сказала бабця.Уже за дев'яносто а спокою мені за мамин гріх нема й не буде.
"Се Мойсей, позабутий пророк,
<span> Се дідусь слабосилий, </span>
<span> Що без роду, без стад і жінок </span>
Сам стоїть край могили.
<span> Все, що мав у життю, він віддав </span>
<span> Для одної ідеї, </span>
<span> І горів, і яснів, і страждав, </span>
<span> І трудився для неї. "
він виглядав старим і слабким, але сильний дух та віра давали Мойсею сили. Він вірив, що може виконати власне "предназначение" до кінця. Також можна додати, що він не відступався від своєї мети. Не знаю больше, извини(
</span>
Відповідь:
Пояснення:
Скоріше за все - це сатира
Помагай і захищай природу
В основу твору покладено реальні події, що відбувалися в 1654 році біля подільського містечка-фортеці Буші, жителям якого необхідно було затримати просування на схід польської армії, щоб дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги. Письменник подорожував Поділлям і зупинявся в цьому містечку, бачив руїни фортеці. Очевидно, історія оборони Буші справила на нього надзвичайне враження, що стало причиною написання повісті.
Усі до єдиного захисники фортеці, захищаючись, готові загинути, але зберегти власну гідність. Козаки знають, що їм не встояти проти цілого полчища поляків і татар, однак у них є мета — затримати якомога довше ворога, аби не дати йому просунутися далі, дочекатися прибуття основних сил війська Богдана Хмельницького. Сильні й міцні духом запорожці твердо виріщують не здаватися, боротися до останньої краплини крові, щоб забрати із собою на той світ побільше ворогів, «продати себе щонайдорожче».
Автор майстерно зображує підготовку до оборони, настрій мужніх чоловіків, їхні веселі жарти, хоч і стоять вони на порозі іншого життя, відчувають близьке дихання смерті. Кожний із них — це герой, справжня історична постать, не менш важлива у цій несправедливій братовбивчій війні, ніж особа самого Богдана Хмельницького.
Автор чудово розуміє сам і дає відчути це й читачу, що без таких хоробрих воїнів ніколи не було б переможних походів великих козацьких ватажків. Тільки вміння пожертвувати власними інтересами, особистим життям, життям своїх рідних давало українцям у ті нелегкі часи шанс на відстоювання власної незалежності.
<span>Безперечно, піти на вірну смерть — це.не таке просте рішення для молодих дівчат, Орисі й Катрі, які ще не бачили життя, не встигли насолодитися ним. Тим трагічнішим і самовідданішим є їхній подвиг.</span>
