я поселився в ганнусиному класі.до мене тут добре відносяться.аж тут ганнусин однокласник петрик намалював на запотівшому склі класу хвігурянку. вона також поселилася зі мною в класі.і тепер в школі проживаю я-хлопчик хвігурка,який задоволений собою,та моя співпланетниця-дівчинка -хвігурка ,яка також задоволена собою)))
Усе що нас оточує, серед чого ми живемо - це природа. Вона дає нам все необхідне для нашого життя - воду, повітря, і поживні речовини. Але люди її забруднюють. Від забруднення природа страждає і хворіє. Погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Тому природа навколо нас потребує постійної турботи і уваги. Для того, щоб продовжувалося життя на нашій планеті, люди повинні берегти природу, охороняти її багатства.
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі…». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом».• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».<span>• Мар’яна Михайлику: «І вчися… та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
</span>
Ответ:В наш час проблема твору "Цвіте терен, цвіте терен" є актуальною. Її провідний мотив - не розділене кохання. Любов в наш час - тема непристойна. Більш тривожна. Складніша. Можна навіть засумніватися в її реальності: а що якщо це ілюзія чи брехня? Що, якщо любов буває тільки в казках?
Объяснение:
