1.Було 6 дітей,Тарас був третьою дитиною
2.у 9 років втратив матір,у 11 батька
5.У 5 років
6.<span> художник Іван Сошенко</span>
• «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари...» (Дід Дем’ян)
• «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». (Михайлик)
• «В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю». (Мати Михайлика)
• «З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору. ...Жінка зупиняється... потрісканими пальцями поправляє хустинку, а в її чорних очах закипають темні сльози...» (Жебрачка)
• «Біля самого вориння з козубом у руці стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі». (Люба)
• За яку книжечку « я віддав безсовісному крамареві аж п’ять крашанок…» (« Три торби реготу»)
<span>Читаючи твір Івана Карпенко-Карого "Сто тисяч", розумієш, що у світі далеко не все вимірюється грошима.</span>
<span>Хіба щастя людини можна виміряти купюрами і наділами землі? Звичайно ні. Гроші є добром коли вони в міру, а в інших випадках вони занепащяють життя людини. Це яскраво демонструється на прикладі Герасима Калитки. А от<span> </span> кохання сина Калитки Романа з наймичкою Мотрею є позитивною стороною твору, тому що воно є чистим і безкорисним, не залежним від грошей і інших матеріальних чинників.</span>
<span>Отже, все в житті ціннне, але не все вимірюється грошима.</span>
Романишин – колега, земляк, який звільнив Оглядівського від смерті, допоміг звільнитися від жахів минулого і жити повноцінно
Славко Беркута - надзвичайно спокійний та врівноважений. Можливо, навіть холоднокровний. Про це свідчать такі слова з повісті: "<span>Славко Беркута підвівся з-за парти, мовчки натягнув пальто і мовчки пішов із класу." Він вийшов, а за ним і увесь клас.
</span>Як Славко сам себе виліковував і реабілітував: "<span>Прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки йшов."
</span>Фехтування з першого погляду стало справою усього життя: "<span>Знав з першого ж вечора: фехтування — це те, без чого тепер не обійдеться."</span>