1. Ім'я:Степан Радченко.
2.Зовнішність героя:....(випишеш цитати).
3.Мета поїздки до міста.(це мета самовдосконалення і здобуття культурного рівня).
4.Риси характеру:самовпевнений,але старанний,пихатий,мстивий,вразливий..
5.Кар'эрний розвиток.
6.Ставлення до людей :перш за все до жінок:)
7.Висновок:вплив міста і села на формування духовного і освіченого рівня Радченка.(Отож,місто зробило його високоосвіченою людиною,але знищило багато моральних цінностей героя,яке дало йому село).
1) Скуштувати народну страву
2) Побувати у визначниз місцях
3) Сфотографуватися зі знаменитістю
4) Привезти сувенір
5) Дізнятися щось нове
Наше життя дуже насичена річ: ми маємо дуже багато контактів, пригод, зустрічей і таке інше. Також все життя ми навчаємось, ми навчаємось бути людиною. І це найголовніше.
А що ж таке «моральні цінності» і з чим їх їдять? Моральні цінності ми починаємо збирати з самого дитинства: нас вчать, що треба поважати старших, нас вчать, що треба поступатися місцем у міському транспорті і таке інше. Це для нас як аксіома, яку не треба доводити. Ми знаємо, що це так і по-іншому бути не може. Зі зростанням, кількість цінностей збільшується, ми починаємо розуміти набагато більше речей у цьому світі. Але у кожної людини «набір» цих цінностей дуже індивідуальний. Це залежить від виховання, навколишнього середовища та ряду інших речей.
Для мене цінності, які були дані мені в дитинстві – це фундамент, фундамент фортеці мого характеру. Так, саме фортеці, бо характер у мене досить складний, але я вважаю, що він не спотворений різними чинниками. І от з кожним роком я поступово накладав на цей фундамент нові шари цінностей, які і допомагають мені тримати свою фортецю у цілості, які заважають «лже-цінностям» проникнути у мої стіни та зруйнувати її з середини. І зараз моя фортеця активно будується, бо нові «цеглини» постійно підвозить моє життя, стикаючись з різними навколишніми проблемами та невдачами. І я впевнений, що не дивлячись ні на що, навіть якщо моя фортеця впаде, той фундамент, що був закладений в дитинстві буде стояти вічно і у мене завжди буде шанс відбудувати свою фортецю знову.
Основна думка «Скарб»: а) «…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»; б) «Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна»
