<span>В передноворічний день Старий Рік почув,
що всі люди, звірі і птахи готуються його проводжати. А будуть
зустрічати Новий Рік. Розлютився Старий Рік.</span>
— Як то? Чому мене готуються проводжати? Я не хочу відходити! Я багато зробив добрих справ і ще не всі завершив.
— Не гнівайся, Старий Рік ! Ти дійсно приніс багато радості і щастя,
твориш добрі справи. Та твій час скінчився — защебетали в один голос
лісові птахи.
Та Старий Рік не міг заспокоїтись. І вирішив не пускати в свої володіння Новий Рік.
Відразу розбудив він Буйного Вітра і Віхолу. І пішли вони гуляти
лісами і полянами, містами і селами. Віхола сипала густим сріблястим
сніжком. А Буйний Вітер роздимав його і засипав всі дороги і стежки.
Намітав на шляхах величезні снігові замети і кучугури.
Та зимовий день короткий. Ось уже і вечоріє. Стомилися буйний Вітер і
Віхола, та й пішли відпочивати. Все навкруги затихло, Потріскував
морозець. На ясному небі засяяв місяць. На вулицях лунав дзвінкий сміх,
пісні і було чути щирі привітання:
— З Новим Роком !
<span>І зрозумів тоді Старий Рік, що не в змозі він зашкодити приходу
Нового Року. А всі справи, що не завершив він, завершить Новий Рік.</span>
Не хлопець,а золото-це дуже розумна,ввічлива,добра,красива та мужня.Всі можуть порівнювати її з іншою людиною і говорити цю фразу.Вона використовується для похвали за якусь хорошу справу.
Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. З годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле.
Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила і тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неї і поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: ''Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам`ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев`яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та її двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось...'' В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати
Повість " Митькозавр з Юрківки" навчила мене поважати рідних,цінувати дружбу та долати будь-які труднощі. Небоятися пригод і вірити у щось потайбічне. У<span> всьому знаходити щось цікаве, та цікавитись навколишнім світом))
</span>