Краса минеться, а розум пригодиться.Краси на тарілці не крають.Красне личко – серцю непокій.Красу за плечима не носити, аби хліба не просити.На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре.На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко.Не краса красить, а розум.Не шукай красоти, а шукай доброти.Робила не робила, аби двір закрасила.Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.Хоч не з красою, аби з головою.Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному.Нашій Горпині гарно і в хустині.Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить.
Жанр цього вірша він ліричний (лірика)
«Джури козака Швайки» головні герої Пилип Швайка Василь Байлемів Мацик Левко Заярний Володко Кривопичко Лесь Одуд Тиміш Перепічка Штефан Вирвизуб Демко Дурна Сила дід Кібчик Всі ці козаки задерикуваті й гордовиті, але дружні й щирі, віддані й відкриті, прагнуть не здійснювати подвигів, а бути на своєму місці, при ділі, «що в тебе Богом закладено, віддати добрим людям» Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів. Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудову вати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чи сте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм
Жанр: поезія
Тема: розповідь про духовно багату людину.
Головна думка: "Людина нібито не літає...а крила має"
Ідея: уславлення духовних поривань людини.
Художні засоби.
Епітети: "вічного поривання".
Риторичні запитання: "А як же людина?", "А що ж людина?".
Риторичні оклики: "А крила має!"
Рефрен: А крила має.
А крила має!
Анафора: "То буде ...", "У кого...", "або з ..."
Порівняння: "крила, не з пуху-пір'я,а з правди, чесноти і довір'я"
<span>Антитеза: "Землі немає, то буде небо".</span>
Заперечувальне порівняння: "Немає поля, то буде воля", "Немає пари, то будуть
Любий Лисе Микито!
Нещодавно я прочитала про тебе у творі Івана Франка «Лис Микита».
Ти сміливий, вигадливий та спритний, коли шукав поживу. Умієш оминати небезпеки, ще й інших товаришів застерігаєш. Але погано, що ти зазнався і загордився, через це наразив себе на небезпеку. Можливо, якби ти вчасно у всьому признався, не обманював своїх лісових друзів, то жив би ще довго-довго.