1. Смілива зозулька
2. Ведмежата
3. Під зеленим шатром лісу
4. Хто ж винен?
5. Хто це такий?
6. Осінь
7. Здрастуй, зимо!
8. І трапиться ж отаке.
9. Не забув
10. А він вже вдома
11. Повінь
<span><span>Жив собі на світі прислівник.І завжди він був разом з його другом дієсловом.
Вони завжди були зв'язаними в реченні.Але на відміну від дієслова прислівник не мав закінчення, бо був незмінною частиною мови.
Але це було не важливо тому, що прислівник і дієслово були друзями нерозлий вода.</span><span>
</span></span>
Сміх - здавалося б, звичайна річ. Ми сміємося, коли нам весело, та й годі. Але якщо придивитися, все не так просто. Сміх може грати кілька ролей.
Ми сміємося над кумедним жартом - тут сміх виступає як прояв позитивних емоцій. Навіть вчені кажуть про те, що веселий, здоровий сміх є дуже корисним. Він поліпшує настрій людини, добре впливає на здоров'я. Як стверджують вчені, сміх навіть продовжує життя. А про те, що сміх втілює саму радість цього життя, не варто і казати. І так зрозуміло!
Існує навіть ціла лікарська наука - сміхотерапія. Недарма кажуть люди, що сміх - справжній лікар душі людини.
Сміх буває й іншим: злорадним або недоречним. Такий сміх здатен відвернути від людини оточуючих та друзів. Проте такий сміх говорять люди: "дурний", "сміх без причини є признаком дурачини".
Сміх буває також іронічним та сатиричним. Такий сміх здатен змінювати долю народів, образно кажучи, лікувати народну душу.
Сміх завжди робив свою справу. При допомозі сміху творилася історія: скидали жорстоких тиранів, формувалися характери цілих народів. Сміх, гумор повертали життєрадісність бійцям в найтяжчі години війни. Можна навести ще багато прикладів впливовості сміху.
В своїх міркуваннях я дійшов висновку, що сміх - велика сила, що здатна змінити цей світ на краще.
* «В лiсi, наспівуючи собі, на сонячнім кружальці аж вививалася в танку маленька дівоча постать, їй…ніяк не хотілося відходити від сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босі ноженята, i Люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю»
* «Чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в неї карi, з краплинами роси, рум'янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi».
Ось опис з тексту:
А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами. Кругом обняла його
річка з зеленими плавами, лозами й очеретами. Через річку йшла до воріт
гребелька. А ворота в Череваня не прості, а державськії. Замість ушул —
рублена башта під ґонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота, густо
од верху до низу цвяховані. Бувало тоді, у ту старовину, таке, що і
вдень і вночі сподівайсь лихого гостя — татарина або ляха. Так над
ворітьми у башті було й віконце, щоб роздивитись перше, чи впускати
гостя до господи, чи ні. Над щитом — гостроверхий гребінь із дубових
паль, а округ хутора — годящий вал.
