Поезія Ольжича<span> Олега Кандиби насичена героїчною тематикою. Героїзм у поезії Ольжича - вільно обраний і вільний усякого розрахунку, всякої думки про духовну чи іншу нагороду: він сам - своя найвища й, чесно кажучи, єдина гідна нагорода, що вища навіть за славу.</span><span> Ольжич належав до групи письменників-націоналістів, що визначали свій світогляд як «трагічний оптимізм», що несе у собі певну філософічність. Перш за все у назві «трагічний оптимізм» поєднано непоєднуване, це вже, по суті, такий собі філософічний парадокс. Назва світогляду письменника умовна, а для самого Ольжича й зовсім сумнівна, бо його світогляд скерований не на трагічне в житті людей і народів, а на цілковите переборення трагічного - переборення не через оптимізм, а через героїчну самопожертву, через самовільну відмову від усіх тих духовних та інших благ земних, що їх здійсненність, осяжність і бажаність саме оптимізм звичайно обстоює. </span>Героїчний світогляд<span> Ольжича стоїть понад оптимізмом і песимізмом - понад позитивною чи негативною оцінкою земної дійсності; бо піднесений у ньому саможертовний героїзм не залежить ні від тієї дійсності, ані від її оцінки - тільки від емоційно-вольового напруження самої людини і ні від чого більше. Звідси в поезії Ольжича оте начебто оптимістичне прийняття й виправдання світового буття космосу в усіх його реалізаціях; бо всі вони - лише матерія і нагода для героїчного самовиявлення людини. Монументальність Ольжичевого стилю, така неповторна в цілій українській поезії, спирається на те, що Ольжич, мабуть, - єдиний майстер українського вірша, виразно обдарований епічним хистом.</span>
Я вважаю що Тома Соера можна назвати щасливою людиною. Він завжди може вийти зі свого скрутного становища. Наприклад коли йому треба було пофарбувати забір то він щробив із цього дуже класне заняття і всім хотілося це робити , вони навіть віддавали свої найкращі іграшки. Кохання це також щастя. І Том теж його зазнає.
Собрались мы как то с другом на рыбалку.Накопали червей,взяли удочки и пошли.Долго не могли найди особенное место.И вот наконец нашли.Сидели не долго,сразу начало клевать.Вообщем,пришли домой через час с полными ведрами.Мне очень понравилось.
Метафори: "яр в'ється гадюкою", "ставочки блищать", "левади зеленіють", "садиба ніби дихала холодком", "Хата потонула в старому садку. Старі черешні кидали од себе густу тінь.", "туман стоїть".
Порівняння: "неначе гілки дерева, глибокі рукави ", "ліс, як зелене море, вкрите хвилями".
Епітети: "покручений яр", "день ясний, літній", "туман легкий".
Тавтологія: білі хати попід горами біліють,.