<span>древние греки вымерли... некому верить в их богов... современные греки мало имеет отношение к тем грекам... но античные греки оставили великое наследие культурное... а вот христиане пока что ничего не произвели кроме мерзостей.. </span>
Відомий український письменник Всеволод Нестайко народився у м.
Бердичеві у 1930 році у родині державних службовців. Після школи він
закінчує філологічний факультет Київського державного університету, а
потім працює у таких журналах, як «Барвінок» і «Дніпро» та у видавництві
«Молодь». Разом з тим він займається творчістю і пише сценарії для кіно
та дитячі твори. Найбільш відомими з цих творів є оповідання «Пригоди
Грицька Половинки», «В країні сонячних зайчиків», «П’ятірка з
хвостиком», «Незвичайні пригоди у лісовій школі», та, звичайно ж,
«Тореадори з Васюківки». Оповідання і повісті й В. Нестайка перекладені
багатьма мовами світу.
<span />
З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на
уроках української літератури. Воно мені дуже сподобалося, бо це
надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже
захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і
Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні
бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим –
це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося
таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому
виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в
нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до
собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не
називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлоп�.....
Ответ:
Важаеця, що П'ятницька Церква була збудована за кошти князя Ігора.
Вона була збудована на честь Святої Параскеви П'ятниці, котра була покровителькою торговців та купців.
Церква будувалася для храма паломництва жінок.
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу. /37/
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
Щедрик ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Ще того мало -
Дайте сала,
А як донесу,
Дайте й ковбасу.
***
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
***
Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті.