Арфами, арфами , з"явилася під впливом вірша М. Вороного " Блакитна панна"
Неспроста І. Франко висловився так про І. Нечуя-Левицького, адже те око око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці із незрівнянною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і передати їх із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само. І. Нечуй-Левицький був артистом, творцем живих типів і більше нічим. У "Кайдашевій сім'ї" він малює яскраву картину розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена. У "Бурлачці" малює шматочок страшного процесу тої пролетаризації та того фабричного ладу і кінчить таки поворотом живої людини до селянського побуту. Його творчість стоїть велична, чиста, ясна, осяянна блискучим сонцем України, огріта теплом щирого, чутливого серця. Іван Франко уявляв собі їх автора сильним, огрядним мужчиною, повним
життєвої сили й енергії. <span>Тим
часом він побачив невеличкого,
сухорлявого, слабосилого чоловіка, що говорив теплим і щирим, але слабеньким
голосом, завсіди жалувався на якусь жолудкову слабість, ходив помаленьку дрібними кроками і
взагалі робив враження пташини,</span>
вродженої в клітці і привиклої жити в клітці. І коли очі Нечуя-Левицького
спочили на якійсь улюбленій, по-мистецьки виконаній квітці, він не міг здержати
себе, щоб не промовити або не вишептати з насолодою:
<span>– </span>А, шик! Тому й постають безсмертні твори "Баба Параска й Палажка", се всі фігури в "Кайдашевій сім'ї", се міщанин Лемішка в "Хмарах" та інша галерея типів. Вони живуть ось і все. Образи Нечуя-Левицького взяті з життя, такими, якими вони були насправді. Мова твору письменника - буденна мова українського простолюддя, nрocтa, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом.
<span>Тарасова ніч:
1.Гетьманщина не вернеться
2.Гине Батьківщина
3.Тарас трясило звертається до України
4.Довго битва Трясила.
5.Ляхи перемогли
6.Козаки нападають вночі</span>
Неслухняний"Не було того дня,щоб хто-небудь не жалівся на Федька:там шибку з рогатки вибив;там синяка підбив своєму "закадишному"другові..." Сильний"Битися з ним і не пробуй,-перший по силі на всю вулицю.Ураз тобі дасть підніжку,зімне,насяде й пита:-Ну?Нажився на світі?Говори!" Сміливий,гордий"Тут же підскакує до Стьопки,хапа нитку й рве її до себе.Нитка тріскає,змій диркає....Вигляд у нього гордий." Впертий"Федько не як всі діти поводиться.Він не плаче,не проситься...Мати лає,грозиться,а він хоч би слово з уст,сидить і мовчить" Злий"-Що?Уже знов?-питає батько,глянувши на Федька.Федько ще більше насуплюється й починає колупати пальцем кінецю столу.А мати розповідає....." Сумний"Федько витирає сльози,що виступили з його очей,бере гроші й ховає в кишеню....." Здивований"І за що Бог покарав такою сибірякою...А батько нічого йому не каже,...." Наляканий"-Скидай,сучий сину,штани!-раптом грізно звертається батько до Федька.Федько спідлоба дивиться...." Втомлений"Федько ловко заткнув палицю в купу мокрою снігу,зняв шапку й витер піт:-Ху!...." Боязкий"Федько трусився,коліна його зігнулись і хилиталися на всі боки.Він мовчав....."
<span>1 Багалій Д. Нарис української історіографії. К.,1925, Вип. 2.
2. Возняк М. Історія українського письменства. Львів, 1922.
3. Грушевський М.С. Об украинской историографии XVIII века // Известия АН СССР: Отделение общественных наук. Москва, 1934. N3.
4. Дзира Я.І. Самійло Величко та його літопис // Історіографічні дослідження в Українській РСР. К., 1971.
5. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2 т. К., 1991 , т. 2.
6. Луценко Ю. Літопис Г.Грабянки в працях дожовтневих дослідників // Рад. літературознавство. 1988. N 8.
7. Драгоманов М. Вибране. К., 1991.
8. Иконников В.С. Опыт русской историографии. К., 1908. Т.2. Кн.2.
9. Історія української літератури: У 8 т. К., 1967, Т.1.
10.Колесса Ф. Українська народна словесність: Загальний огляд та вибір творів. Львів, 1938.
11. Крекотень В. Сказання про війни козацькі та його автор // Київ. 986. N 10.
12. Летопись Самоила Величка. К., 1851. Т.2.
13. Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX віку). К., 1959.
14. Мишанич О.В. Українська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість. К., 1980.
15. Летровський М.Н. Нариси з історії України. К., 1940.
І6. Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. К., 1979. Т.1. 17.Франко І. Зібрання творів: У 50 т.
І8. Чижевський Д. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956.
19. Шевчук В. Самійло Величко та його Літопис // Величко Самійло. Літопис. К., 1991, Т.1.</span>
