Ну от такий трохи жартівливий все що знайшла :) не знаю чи підійде
<span>В нього так багато /вад/!
Сподіваюсь, не потрапить
Милий грішник прямо /в ад/.
Зветься хлопець той – /Роман/.
Багатьох дівчат він знає,
Та із кожною – /роман/.
Він стількох дівчат любив!
Та все ж /Люба/ –
наймиліша –
Добра, /люба/.
Повно див
З нею мав він повсякчас.
Навіть, як писав /плакАти/,
ПлАкати хотів щораз.
Навіть в дУші мріє він,
Так дівчИна його вабить,
Що в /душІ/ – кохання дзвін!
*Омо́німи (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім'я)
— це слова, які однаково звучать та пишуться,
але мають різне значення.
</span>
Словечко підвело<span>Завантажити</span><span>Яка чудесна кожна мова!
Але слова мотай на вус.
Як не уважний ти до слова,
то може трапитись конфуз.
Бо є омоніми міжмовні,
відомі вченим з давнини:
слова однакові назовні,
та різні значенням вони.
І дуже легко помилиться —
суцільні рифи навкруги:
болгарське булка — молодиця,
вонявка в Чехії — духи,
а білоруське бульба — й зроду
картопля... Он які діла!
Та розкажу я вам пригоду,
яка в Молдавії була.
До піонерського будинку
край мальовничого села
у табір праці й відпочинку
юнь з України прибула.
Знайомляться загони, класи:
гука вожатий і своїм,
і гостям теж: — Интр-ац-ла-каса!
що значить: «Просим вас у дім!»
Наш хлопець, до дурнички ласий,
Не знав, що каса в них — це дім.
— Ще й не робив, а вже до каси! —
гукнув, пожвавившись: — Ходім!
Нічого дивного немає,
що збоку смішно всім було.
Подумати — і то ж буває:
отак словечко підвело!</span>
Родина Судаків характерезує собою справжню козацьку родину , яка нізащо, ніколи нездасться
Ой високо сонечко зиходить,
А низенько заходить,
Ой наш пан, і наш пан отаман
Та й по риночку ходить,
Своїм хлопцям, а бравим молодцям
Словесно і каже:
«Гей, ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Та вставайте, вози мажте!»
Гей, хлопці встали, вози підмазали,
Нові ярма понаривали,
Гей, нові ярма понаривали,
Сірих воливпозапрягали.
Вози риплять, а ярма бряцають,
Сірі воли ремиґають,
За ними йдуть молоді чумаки,
Кнутиками махають
Ой як узяли наші чумаченьки
З-під буерака виходити,
Ой як і взяли ворожі здобишнички
Частому до нас доездить;
Ой виїхало ворожих здобишничкив
Сорок коней ще й чотири,
Ой як стали вони свідомо возів, —
І а всі вози запинили:
«Ой ви, чумаки, всі ви яретичи,
Багацько грошей є у вас?»
«Гей, чи є у нас гроші, здобишнички,
Сорок тисяч ще й чотири!»
«Ой ви, чумаки, всі ви яретичи,
Який у вас і отаман?»
Ой як зійшлося наше суспільство
І докупи головами,
Як пощитали, зараз і сказали:
«Гавриленко — наш отаман!»
Ой як вискочив ворожий здобишничок
Та й на коня вороного,
Ой як ударив срібним списом у груди —
Аж йому спис зогнувся:
Ой Гавриленко варто, не заступився —
Обернувся, посміхнувся...
«Ой що ж ми будемо, наше суспільство,
Що ж тепер будемо робити,
Ой що багато ворожих здобишничкив
З цього світу і губити?!
Ой піднімайте, хлопці, вийя вгору,
Таганами пидоприте,
Ой беріть з возів, беріть шнуровання
Ще й ватажку почепите!»
Гей, ось же тобі, превражеский ватажку,
Та й на світі не жити:
Ой оце ж тобі, превражеский ватажку,
Нас десяти не побити!
Сніжана— тітонька Софійки, доросла мрійниця. Сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. Вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть.
