Що таке людське щастя? Це питання не з простих. Людина народжується, вчиться, працює, знаходить другу половинку, виховкє дітей, здавалося б, життя таке довге, але, чи так це? І що воно те щастя?
Мабуть, у кожного воно своє. Хтось вступив до бажаного ВУЗу, і для нього це щастя. Хтось виграв у лотерею, хтось привіз золото із змагань, хтось відпочив біля моря.... А хтось проводить час з сім'єю, з дітьми і вважає себе найщасливішою людиною на землі. Для когось достатньо бути ситим, одягненим, мати дах над головою, а хтось мріє про великі досягнення, про славу, визнання.
Мені б хотілося, щось зробити важливе в цьому житті, щоб моя праця і знання приносили людям багато користі, можливо навіть рятувало їм життя, тоді б для мене це було б справжнім щастя.
Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни.
Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка» . «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий» .
У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:
Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако. мства нещасного!
Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей.
Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.
Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла.
<span>Висновок: Маруся Богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.</span>
Михайлик з Любою зустрівся біля явориння, дівчина одразу ж сподобалася хлопцеві, хоч і була старшою. Під час знайомства Люба показала себе справжньою господинею, що добре освоїла навички приготування їжі. Михайлик, ще раз доводить те, що діти минулого були доволі самостійними, це підтверджує приклад із тексту, коли хлопчик пропонує запалити вогнище і вдало це робить.
Десь від тебе кравець міру згубив
І кравець з голки живе
Кожний кравець на свою моду крає
Кравець, але такий, що лиш міхи вміє шити
Кравець кравця по наперстку знає і пізнає
Кравець попорений жупан носить
Кравче, добре край або сукно віддай!
Кравче, пильнуй свого кравецтва, а в шевство не мішайся
Ліниві кравці беруть довгі нитки
На те він кравець, щоб подертий жупан носити
1. Білий кролик.
2. Дверцята в садок.
3. Дивна миша.
4. Гусениця з кальяном.
5. Чаювання.
6. У королеви.
7. Суд.
8. Просто був сон.
