<span>Знімальний процес завжди покритий завісою таємниці. Готовий продукт, який бачить глядач на екрані – процес кропіткої роботи команди режисерів, операторів, сценаристів. І найскладніше, мабуть, тим, хто тільки починає працювати в цій сфері.</span>
Батько і ненька для мене- це найрідніші люди на землі.Я їх дуже люблю і поважаю.Вони мої батькі ,які завжди прийдуть мені на допомогу,тому я вважаю.що кожен з людей повинен поважати своїх батьків и піклуватися про них коли вони стануть старенькими,як вони піклувались о дітях коли вони були малі.Батько і ненька працюють для того щоб ми могли вивчитися і стати гарними людьми,щоб вони могли пишатися в майбутньому нами.Я дуже розумію тих дітей сиріт,які не мають батьків їм дуже важко в житті,вони одинокі на цьому світі без любові батька і ненькі.Тому я вважаю,що їх треба поважати,цінити,любити і буде краща доля для нас."Батька й неньку поважати_кращу долю мати".
Ця книга дуже цікава особливими моментами. Особливо є такі моменти коли герої книги наражаються на небезпеку, коли вони стають індіанцами чи піратами.
АНАЛІЗ “INTERMEZZO” «Intermezzo» — імпресіоністична новела Михайла Коцюбинського, написана в 1908 році в Чернігові. Новела складається з 11 частин, що пов’язані образом митця — учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його духовне одужання при зустрічі з природою. У творі порушено проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу. Проведемо аналіз “Intermezzo” Коцюбинського – визначимо жанр, тему та ідею, розглянемо сюжет та головних героїв новели. Аналіз “Intermezzo” Літературний рід: епос Жанр “Intermezzo”: новела Форма: монолог. Присвята кононівським полям Тема “Intermezzo”: зображення взаємодії митця і суспільства Ідея “Intermezzo”: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. Образи “Intermezzo” М. Коцюбинський визначає у новелі Інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб: Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. (Оверко -“селянин”; Пава – “дворянин”, Трепов – “міністр внутрішніх спрів”) Зозуля. Жайворонки. Залізна рука міста. Людське горе. Але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві.
Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.