Слуховий образ - вид художнiх образiв. Це все те, що ми можемо сприйняти на слух, наприклад, описи грому, смiху, як птах трiпоче крилом,гул тощо, спiв.
Наприклад цитата з твору М.Коцюбинського "Дорогою цiною" насичена слуховими образами:
<span> "Він </span>несе в собі весь гомін<span> землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки. Треба тільки уміти слухати" (М.Коцюбинський "Дорогою цIною").
Cлуховi образи з дано</span> i цитати: гомiн землi, тихе бринiння мушки, гуркiт грому, скрите зiтхання серця, крик смертельної розпуки.
я вважаю, що дійсно, не все те золото, що блищить. На мою думку, люди повинні навчитися цінувати справжню красу, яка є внутрішньою.
багато моїх сучасників цінують матеріальне, а не духовне. вони забувають про те, що потрібно дивитися на вчинки і душу людини, а не на її статки. переконливим прикладом щодо цього аргументі є, на мою думку, образ наталки полтавки із однойменної п*єси котляревського. наталка, не зважаючи на походження і заможність возного, не погодилась виходити за нього заміж. дівчина чекала із заробітків свого коханого - петра. вона не звертала уваги на те, що він не був заможним, що він був сиротою, а любиа і цінувала парубка за працьовитість і добру душу.
у сучасному суспільстві люди намагаються створити собі комфортне життя за рахунок багатства. доказом є корисливі шлюби, які створюються задля того, щоб забезпечити своє подальше життя. але більшість подружніх пар до кінця свого життя залишаються одинокими і нещасливими.
отже, щастя на грошах не збудуєш. потрібно цінувати людину за її душу.
Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
Коли юннати це зроблять, то буде дуже добрий урожай. Мені дуже подобається ця пора року - барвиста, весела, духмяна і запашна весна! А вам?
На мою думку, говорюща риба- це як біла ворона. Вона просто не така як всі. Дуже часто суспільство не приймає таких, які відрізняються від інших. По суті говорюща риба нічого ж поганого не робила, їй просто хотілося спілкуватися з іншими рибами, їй було все цікаво, але, якщо ти народився німою рибою, то і нема чого базікати. Тому і вигнали її свої ж. Інші риби тільки жахалися її здібностей говорити, і ніхто не підтримав її. Дуже тяжко бути не таким в суспільстві, але це не значить, що таким, немає в ньому місця. Я думаю, що такі, як говорюща риба, повинні жити і те, що автор вирішив, шо буде краще аби риба померла, мені не сподобалося.