<span>Жанр: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого
«занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і
сором, і жаль, і сльози.
Ідея: О сліз таких вже вилито чимало,-
Країна ціла може в них втопитись;
Доволі їм вже литись,-
Що слози та, де навіть крові мало … —
Це заклик до дії за визволення рідного краю.
Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу
увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом
України, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз ,
що ллються від безсилля.
<span>Яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє «твердий і
мужній тон»(М.Зеров), співчуття патріотки до страждань нації
реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.</span></span>
Спершу рукавичку знайшла жабка і туди поселилася, потім іще хтось
1)
повторюється слово ой2пестливе значення
3 )драматичні моменти
4)символічні знаки:-)
5'трагедія
6фантастичні моменти
Повість Валентина Чемериса кумедна, в ній розповідається про веселе життя та пригоди підлітків.У творі порушено проблеми відданості , відповідальності , зради та дружби. На ряду з порушеннями присутнє уславлення першого кохання.
Мабуть, найскладнішим й найважливішим випробовуванням у нашому житті є - почуття кохання. Заради цього дивного слова"кохання" здійснюються героїчні й безглузді вчинки. Кохання може стояти на ряду з іншими важливими словами , таких як: влада, слава, гроші й дружба!
Повість має на основі реальні ситуації щ життя. Тут розповідається про перше кохання! Вітька закохався в подругу дитинства. Він будь-якими діями хотів її завоювати.В цій справі йому допомагав його вірний друг Федько. Іноді заради цього він потрапляв в безглузді й небезпечні ситуації.
Повість Валентина Черемиса "Вітька + Галя..." вчить нас завжди йти й ніколи не зупинятися на шляху до своїх мрій чи задумів. Вміти любити й дружити , адже це одні с найважливіших моральних принципів , для того щоб бути "Людиною"
Ну мабуть нормально вийшло?
Напишеш мені оцінку, добре?
В 1798 году в Петербурге увидели свет три первые части поэмы.
Полностью поэма была опубликована только после смерти поэта, в 1842 году.
