1. Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва.
2. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків.
3. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
<span>Планетник був маленьким хлопчиком, прилетів із вирію казки як усі ми.
Серед сільських дітей він виявлявся найвправнішим, тому заздрісники відняли у ньго м'ячик, а його прогнали.
Дивній із ньго пастух - не кричить, не торопиться, а худоба у ньго ціла.
<span>Але жодної злої думки не було у ньго в голові.</span></span>
Климко – сирота. щирий, добрий, працьовитий; мужній, вольовий; благородний, чуйний, уважний, турботливий, винахідливий. прагнення навчитися; відповідальний за доручену справу; шанобливе ставлення до дружби . Головний герой виявляє непереборну готовність дійти до заповідної мети, терпляче зносячи важкі випробування. Г. Тютюнник втілив в цьому творі свій ідеал людини у маленькій сирітській душі. Климко носив стільки доброти, милосердя, співчуття до знедолених і стражденних. Він не боявся в 11 років вирушити в далеку дорогу по сіль. Цей маленький лицар ризикував власним життям, щоб врятувати близьку йому людину. Образ Климка вимальовується з автобіографічного життя автора. Вразлива від природи, ніжна душа хлопчика стає ще чутливішою від пережитих подій у дитинстві і ще з малих літ він почувається самотнім, ніким не захищеним мандрівником. Усе своє коротке життя Климко більше піклувався про інших, ніж про себе. Утрати-вши єдину рідну людину, Климко не може опанувати себе, аж поки не виникла потреба опікуватися долею своєї вчительки. Доля немов винагородила хлопчика за високе благородство помислів і вчинків. Але зла було так багато, що воно не дало маленькому добро творцеві лишитися живим. Війна полонила всіх у свої обіймах… . Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. <span>Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей. </span>
Повість Роксоляна писалася упродовж кількох років. Головними героями твору були Сулейман і Настя Лісовська. Настя, тепер зовуть її Хуррем, полонила Сулеймана своєю вродою, великим розумом та ніжністю. Він покохав її дуже сильно. Сулейман і Хуррем любили один одного і не забаром повинно бути весілля. Султан дарував їй багато прекрасних діадем. Незабаром після весілля Хуррем народила сина якого назвали Селім. Її щастю заздрили багато жінок з гарему. Багато людей зверталися до неї по допомогу за спроведливістю і вона намагалася у всьому допомогти. Сулейман все більше і більше любив її ,радився з нею і ні в чому не відмовляв. У них народилися ще діти і кожне наступне народження дитини збагачувало їх кохання