Він вийшов за прекрасну чарівну
Предлагаю ограничиться монологом Русалки из драмы Леси Украинки "Лісова пісня ".
<span>Я не кохала? НІ, то ти забула, </span>
<span>яке повинно буть кохання справжнє! </span>
<span>Кохання - як вода, - плавке та бистре, </span>
<span>рве, грає, пестить, затягає й топить. </span>
<span>Де пал - воно кипить, а стріне холод - </span>
<span>стає мов камінь. От м о є кохання! </span>
<span>А те твоє - солом'яного духу </span>
<span>дитина квола. Хилиться од вітру, </span>
<span>під ноги стелеться. Зостріне іскру - </span>
<span>згорить не борючись, а потім з нього </span>
<span>лишиться чорний згар та сивий попіл. </span>
<span>Коли ж його зневажать, як покидьку, </span>
<span>воно лежить і кисне, як солома, </span>
<span>в воді холодній марної досади, </span>
<span>під пізніми дощами каяття. </span>
<span>Несомненная классика, реномированный автор, популярное произведение. </span>
<span>В 80-е этот отрывок разучивали к экзаменам в театральном.</span>
Так найстрашніша коли людина зраджує Україну це таке почуття на душі як ти віддав душу чорному.Прошу вас не зраджувати своєї Батьківщини де ви народились.