Лірична героїня поезії має глибокі патріотичні почуття. Її найбільша гордість і найбільший біль — Україна, бо навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, знайти однодумців і діяти, щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим. Саме тому, можна зробити висновок, що душа у героїні горить за Україну.
Спочатку К.Брюлов намалював портрет В.Жуковського. Його придбала царська родина ,заплативши 2500 карбованців- велику суму ,яку вимагав за викуп Шевченака його власник Енгельгард.
“ Ой палка ти була моя пісне!
<span>Як тебе почала я співати, </span>
<span>В мене очі горіли, мов жар, </span>
<span>І займався у грудях пожар. </span>
<span>Хтіла я тебе в серці сховати, </span>
<span>Та було моє серденько тісне, </span>
<span>Ой палка ти була, моя пісне! ” </span>
<span>(Леся Українка) </span>
<span>З чого починається виховання духовності особистості? Із закладання фундаменту її з дня народження дитини. І саме з дня народження, коли основу її життєвого розвитку становлять функціонування духовно-емоційної та моторної сфер. Психологи говорять, що знання тільки тоді є знаннями, коли вони духовно-емоційно пережиті. Скільки б не говорили, що, наприклад, (як крайній випадок) , вбивати не можна — іноді вбивають, що треба поважати батьків своїх — іноді не поважають та ін. Це відбувається через те, що духовно-емоційна сфера людини, особливо в наш час, звузилась, людина стала глухою до переживань, страждань, елементарного співпереживання. Наша освіта, на жаль, захопилася інтелектуальним розвитком людини забувши про розвиток та про те, що тільки в гармонічній єдності правої та лівої півкуль можна досягнути дійсної гармонії в розвитку духовної і розумної особистості. </span>
<span>Що ж таке українська народна пісня? З наукової точки зору — це глибинна традиційна і сучасна творчість усної діяльності. Можна вживати і інший термін — фольклор. А за змістом — це саме життя, його інтереси, зв’язок з історією народу, його національною свідомістю та соціальними почуттями, з “психологією його творчості”, писав І. Франко. </span>
<span>У наших пращурів було цілісне уявлення про оточуючий світ і себе в ньому. Художня творчість гармонізувала життя людини і становила значну частку практично — утилітарної діяльності (праця, звичаї та ін.) . Творення суспільних відносин вимагало знаходження таких форм, заходів, механізмів, за допомогою яких можна було б регулювати поведінку кожного члена громади. Саме через почуття та свідомість сформувалась своєрідна система, яку прийнято називати первісним мистецтвом. Воно, крім інших, виконувало і виховні функції. Провідну роль у вихованні людини виконувала народна пісня, а пізніше, з розвитком суспільства, музичне мистецтво. </span>
<span>Народні пісні, музичне мистецтво було невід’ємним складником практично- пізнавальної діяльності людей. Особливу роль в цій діяльності мав ритм, який допомагав координувати зусилля людей як у праці, так і у відпочинку (групові зусилля у праці, танцювальні у відпочинку та ін.) . </span>
<span>Життя людини було нерозривно пов’язано з природою і відображалось у пісні. Тому пісенна народна творчість охоплює усі сфери життя людини — від народження до смерті. Це пісні: трудові, зимового календаря, веснянки, весільні, купальські, жниварські, родинні, в той же час - думи, історичні, козацькі, стрілецькі, чумацькі, жартівливі, сатиричні та багато інших. </span>
<span>Пісня — це єдине ціле звука і мелодії. Ритм — це серце музики, мелодія — її душа. При зупинці серця — душа відлітає. Слова в пісні — це вербальне підтвердження певного почуття чи настрою. </span>
<span>Таке органічне поєднання духовно-емоційного і раціонального, як ніщо інше впливає на людину, на виховання її духовності як відношення до людей, до того оточення, в якому вона живе, до природи та ін. Так під впливом народної пісні, в якій людина одночасно є суб’єкт і об’єкт, у неї формується стала система духовного багатства. </span>
<span>Окремо хочу зупинитись на значенні дитячого фольклору. Дитячий фольклор — це особлива частина фольклору тому що він відіграє найбільш важливу роль у вихованні і психічному розвитку майбутньої особистості. В ньому виключна роль належить колисковим пісням, в яких особливу роль відіграє “розуміння “ дитиною емоційної (музичної) інтонації. “Немовля, -пише дослідник емоцій В. Морозов, — чудово розуміє емоційну інтонацію дорослих навіть в той період, коли воно ще не навчилося розрізняти логічний зміст слів. Воно усміхається у відповідь на ласкаві слова і може заплакати у відповідь на суворі. І справа тут не у змісті слів, а у звучанні: спробуйте говорити дитині найгрізніші слова добрим, ласкавим голосом</span>
<span>давалося б, що гарного можна сказати про дощовий день? У мене небагато однодумців, тому що більшість любить яскраві, сонячні дні. А я люблю дощ завжди, у будь-який час року, ну хіба що взимку він мені не до вподоби. Але навесні, влітку й восени в мене навіть настрій піднімається, коли йде дощ. Тепло або холодно — мені все рівно. У теплу дощову погоду я люблю просто бродити вулицями, натягнувши на себе прозорий плащ або всього-на-всього під парасолькою. Якщо ж холодно і йде дощ, я вдягаюся і взуваюся тепліше, у що-небудь непромокальне, й із задоволенням виходжу гуляти. Правда, більше мені подобається бродити вдвох: з мамою, татом або з подругою і розмовляти про щось фантастичне, не про уроки й школу, не про те, з ким не поладили або що треба купити, а про який-небудь світ із прочитаних книг, де живуть не казкові, але незвичайні герої, де ростуть величезні, але обов'язково доглянуті ліси, і в них бродять не хижі звірі, а добрі мавпи й антилопи, зайці, лисички і ведмежата, ручні вовки, літають великі розумні птахи. Добре буває, коли дощ закінчується веселкою, начебто урочистий вогонь запалюється на небі. Люблю ще в дощову погоду сісти зручніше в кріслі й читати цікаву книгу, слухаючи шелест дощу. Тільки грозу не люблю й вітер — мені подобається дощова погода тиха, спокійна, доброзичлива. </span>
