По русски читается так :одын, два, тры, чотыры, пьять, шисть, сим, висим.
И
Вподобати
<span>
Про війну українськими письменниками сказано і
написано дуже багато. І це зрозуміло: вся історія нашого народу
пов'язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю
відстоювання своєї свободи і незалежності. З українських історичних дум і
пісень, поетичних і прозових творів про Велику Вітчизняну війну ми
дізнаємося про подвиги наших дідів і прадідів, завдяки їм краще
усвідомлюємо, які страждання приносить людству війна.
Серед творів українських митців про людину і народ на війні особливо
виділяються оповідання й кіноповісті Олександра Довженка (1894—1956).
Довженко народився в містечку Сосниці на Чернігівщині в багатодітній
родині. Джерелами його таланту стали неповторна краса придеснянської
природи, влучне народне слово і чудова пісня, багатство і своєрідність
духовного світу людей, що його оточували з дитинства. Після закінчення
Глухівського учительського інституту Довженко випробував себе в різних
професіях: він учителював, був дипломатом, художником-ілюстратором і,
нарешті, кінорежисером. Але саме як автор фільмів, сценарист і режисер
Довженко зміг проявити себе на повну силу творчого обдаровання. Він став
одним із найвизначніших кінорежисерів світу. Справжнім шедевром німого
кіно називають фільм Довженка "Земля". 1958 р. на всесвітній виставці в
Брюсселі 117 відомих кінознавців з 20 країн серед 12 найкращих фільмів
усіх часів і народів назвали "Землю" </span>
Митько дотепний, вигадливий, цілеспямований, оптимістичний, чесний і дружелюбний.Після заканчення 5-го класу він хотів відпочити у бабусі і під аргументом, що йому потрібно зібрати для школи колекцію комах змусив батьків його відпустити. Убабусі з ним тряпляються пригоди, які роблять з нього розумного хлопчика, він дізнається багато цікавої інформації і термінів...
Наші батьки часто нам говорять про те, що варто знати своє минуле.Ми не завжди замислювались - навіщо? Недарма хтось з мудрих сказав, що той, хто знає минуле - володітиме майбутнім.Можливо, хтось скаже, що нам ще рано говорити про керування майбутнім. Але краще, шоб не було запізно! Історія наших предків - безмежне надбання, яке потрібно знати, цінити, берегти та примножувати. Ми повинні знати минуле свого народу, своєї держави.
Кожна освічена людина повинна розуміти, що без прожитого минулого немає життя сучасного, без древнього немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для нас історія нашого народу - це не просто минуле, це його серце і душа.Як можна пояснити, чому українці так шанують хліб і землю, яку називають священною, чому калина має таке глибоке символічне значення для нашої культури? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу, бути гідним громадянином своєї держави.
У чому полягає мудрість історії? Її потрібно знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.І страшно, що кров проливається в наші дні. В цей нелегкий для України час, ми чуємо, що Крим і Донбас - це не частина нашої держави.І лише той, хто не знає і не шанує свою історію, може промовчати або заплющити на це очі.А коли очі відкриються, то не вже буде ні держави, ні народу.
Знайте і цінуйте минуле, бережіть майбутнє!