Глоловними героями твору Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" є Ява та Павлуша.Це двоє завзятих друзів,що вічно вплутуються в різні історі.Ці двоє навчають нас дружити адже вони показали,що за будь-яких негараздів кожен допоможе або прикриє.
1. Нерозумний горобець.
2. Бійка горобців за зернятка.
3. Розумна курка.
4. Розмова з куркою.
5. Зустріч зі зозулею.
6. Розмова з бузьком.
7. Порада гави.
8. Відмова сови.
9. Розмова з сорокою.
10. Бесіда з круком.
11. Біда горобчику.
12. Розумний горобець.
<span>13. Біда вчить.</span>
Ответ:казка це видуманна історія
Объяснение:
Пришлось по сидеть немного)
Вот такие ответы
Задание 2
1.Д
2.В
3.Б
4.Г
Задание 3
1.Г
2.Б
3.А
4.Д
Ответ:
Объяснение:
Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти з міста Націєвського — чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого — Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б'є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля дістав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро надходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не збігається одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими.
