Більше діла — менше слів.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Відказ — не обух: ґулі не буде.
Вода все сполоще, а злого слова — ні.
Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом.
Гостре словечко коле сердечко.
Давши слово — держись, не давши — кріпись.
До пива їсться, а до слова мовиться.
Добре слово варт завдатку.
<span> </span>
Добро вважають найціннішим скарбом. Воно, як сонечко, зігріває, тішить і радує людей. А зло,погані вчинки, погана поведінка засмучують людей, роблять їм шкоду. Тільки доброта і милосердя роблять нас справжніми людьми. Треба бути добрим і чуйним до людей. Допомагати слабким і товаришам в біді. Якщо будеш сам творити добро – воно тобі й вернеться, і чим більше ти зробиш людям добра, тим багатшим станеш. Отже, поспішайте робити добро!))))
Я донт нов кокосовий горіх на пляжі
Івоніка.<span>"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>
<span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" </span>
<span>"Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.</span>
<span>Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."</span>
Марічка. <span>"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>
<span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."</span>
<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>
<span>Трудно описать, что такое счастье вообще. Это, наверное, то
состояние души, когда мир вокруг в ярких цветах и улыбка не исчезает с
лица. Как приятно делать счастливым других, дарить свое добро, помогать и
просто осознавать, что в наших собственных силах сделать свою жизнь и
жизнь других людей хоть чуточку лучше.В рассказе Алексея Стороженко
“Сокровище” счастье само пришло к лежебоки Павле, который ничего не
делал, а только спал. Но то условное счастью, за ним стояла тяжелый труд
других людей ради удовольствия Павлуши. А вот в рассказе “Цвет счастья”
Б.Лепкого маленький мальчик сам решил искать загадочную цветок счастья,
хотя она, по рассказам мамы, далеко. Он глубоко верит в волшебную силу
цветка счастья, стремится ее найти, не боится никаких препятствий; он
мечтатель. Герой познает жизнь, не оставляет надежды найти цветок
счастья. Уже сам поиск делает его счастливым.<span>Итак, не моему мнению, счастье - это найцініший скраб, и конечно же оно не приходит само, а часто достается тяжелым трудом.</span></span>
