Тема: оспівування річки Дніпро, як символу історичної долі українського народу.
Головна думка: замилування Дніпром – річкою, що уособлює Україну.
Художні засоби.
Епітети: Дніпр широкий, верби високі, блідний місяць.
Постійні епітети: синім морі.
Уособлення: реве та стогне Дніпр, місяць із хмари виглядав, сердитий вітер завива, гне верби.
Метафора: «горами хвилю підійма», «сичі в гаю перекликались».
Порівняння: «місяць ..., неначе човен в синім морі, то …».
Повтор (тавтологія): «то виринав, то потопав», «раз у раз», «де-де».
Звукопис (передача слухових вражень): «Дніпр реве та стогне», «вітер завива», «сичі перекликались», «ясен скрипів».
Алітерація (звук [р] - твердість та рішучість): «Реве та стогне Дніпр широкий».
Антитеза (протиставлення): «то виринав, то потопав».
Інверсія (зміна порядку слів): «Реве та стогне Дніпр широкий».
Кількість строф: три.
Вид строфи: катрен (чотиривірш).
Рими: завива – підійма, широкий – високі, пору – морі, виглядав – потопав, співали – перекликались, гомонів – скрипів.
Широкий Дніпро був для поета уособленням рідної України, долі українського народу, тому в його поезії він постає то могутньою водною стихією, то спокійною неперевершеною красою.
Вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» став піснею з народною мелодією, яку поклав на ноти композитор Данило Крижанівський.
