У повісті ідеться про прокляття роду Кулаківських
1. На Кам’яному острові
2. Напад татар на землі Воронівки
3. Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком
4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич
5. Хлопці беруть Тишкевича у полон
6. Козаки повернулися, Тишкевич втік
7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем
8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові
9. Санько ворожить, і хлопців не помічають.
10. Швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха Рашита
11. Швайко і хлопці в гостях у Вирвизуба
12. Пригоди Демка-Дурної Сили
13. Дід Кудьма вирішив, що Грицик залишиться зі Швайкою джурою, а Санько буде з ним.
14. Суд у плавнях: Грек дарує Демкові життя
15. Козацькі розмови на березі річки
Чи легко окриленому у суспільстві?Що таке життя?Питання риторичне...Яку обереш собі стежку,залежить тільки від внутрішнього твого стану.Мені завжди подобалися творчі особистості,які окрилені своєю справою,віддані тому,що вони роблять.Та чи легко таким людям живеться?Вважаю,що шлях їх важкий.Вони не йдуть за течією чужих думок і мрій,бо мають свої.Не підкоряються,рухаються до мети,окрилені своїми прагненнями та завданнями.Суспільство ,таких людей, сприймає як проблему,вони здаються незрозумілими для більшості.Люди,які не підлаштовуються-чужинці.Та варто зазирнути "чужинцям" в душу-відкриється інший світ,сповнений впевненістю ,без сумнівів,страхів.така окриленість дає змогу жити,творити,вільно дихати,перемагати.Праця окриленої людини скерована на творіння,а не на руйнування.Наше суспільство не завжди готове прийняти і зрозуміти таких людей,тому їм постійно доводиться боротися за своє становлення.Окрилені люди-сміливі,бо знають ,яку ціну платять за здійснення мрії.Кожен із нас може стати окриленим:мрією,прагненням,коханням.Але тільки працюючи над своїми бажаннями,можно досягнути успіхів у сучасному суспільстві.
«Сто тисяч» — перша п'єса, написана І. Карпенком-Карим. Цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення.
П'єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий намалював типовий образ «стяжателя», глибоко розкрив його характер.
Центральний персонаж — Герасим Калитка, сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Постійно спостерігає за наймитами, бо все здається, що вони багато їдять і мало працюють. Калитка заздрить усім, хто має більше багатства, не вірить, що вони досягли цього чесною працею. Він сам заради грошей ладен чортові продати душу. Зважившись на незаконний вчинок, Герасим Калитка пробує обдурити досвідченого шахрая. Зрозумівши, що його перехитрили, Калитка намагається повіситися, бо не може пережити втрати п'яти тисяч карбованців.
Чітко і послідовно показує І. Карпенко-Карий, як кожний крок, кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядковані здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.
Крім Герасима Калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача Банавентуру та селянина Савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.
Спочатку п'єса мала назву «Гроші». Саме під такою назвою І. Карпенко-Карий надіслав її до цензури, звідки дуже швидко одержав відповідь: «К представлению признано неудобным». Після деяких змін і переробок комедію було дозволено поставити на сцені під назвою «Сто тисяч».
Драматург залишив невелику спадщину, але його творчість, особливо комедія «Сто тисяч», — найбільше досягнення української класичної драматургії XX століття.