<span>Епітет — це засіб художньої образності, який підкреслює суттєву властивість певного предмета, явища, надаючи йому поетичної яскравості, індивідуалізуючи його.</span>
<span><em>Порівнянням </em>(лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві.</span>
<em>Метафора </em>- це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними. Наприклад: <em>вушко чашки, голівка часнику, ріка спогадів, вогонь почуттів, час біжить, сонце усміхається, ліс спить. </em>Різновидом метафори є <em>метафоричний епітет </em>- художнє означення, яке образно характеризує якийсь предмет чи явище. Наприклад: <em>блискуча відповідь, колючий погляд, золоті руки, солодкі мрії.</em>
<em><em>Гіпербола (перебільшення)</em> – словесний зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в перебільшеному виді з метою звернути на них особливу увагу читача.</em>
<em>Гіпербола (в перекладі з грецького - перебільшення) - це стилістична фігура, або художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні деяких властивостей зображуваного предмета або явища для створення більшої виразності і, відповідно, посилення емоційного впливу від них. Гіпербола може проявляти себе в кількісному перебільшенні (наприклад, «ми не бачилися сто років») і втілюватися в образному вираженні (наприклад, «ангел мій»). Це художній засіб виразності можна назвати тропом, так як гіпербола - це тільки перебільшення, вона лише виділяє, підкреслює ті чи інші властивості предмета чи явища, не змінюючи їх образного змісту.</em>
Анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій; -це <span>єдинопочаток; одна з риторичних фігур;вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. </span>
Чому я так страждаю?..
Чому любов до тебе відчуваю?..
Чому тебе забути я не в силах?..
Скажи мені, о милий!
(Маша Ришитюк)
Рефрен (від французького слова, що означає "повтор") — повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. У пісні називається <em>приспівом</em>.
У прозових творах <em>рефрен</em> — це фраза, яка повторюється час від часу, щоб наголосити певну думку, звернути на неї особливу увагу.
<em>Чи я в лузі не калина була, </em>
<em>Чи я в лузі не червона була? </em>
<em>Взяли ж мене поламали </em>
<em>І в пучечки пов'язали — </em>
Така доля моя!
<em>Гірка доля моя! </em>
<em> Чи я в полі не травиця була, </em>
<em>Чи я в полі не зелена росла? </em>
<em>Взяли ж мене покосили </em>
<em>І на сіно посушили! </em>
Така доля моя!
<em>Гірка доля моя! </em>
<em> Чи я в полі не пшениця була, </em>
<em>Чи я в полі не зерниста була? </em>
<em>Взяли ж мене та й пожали </em>
<em>І в снопики пов'язали — </em>
Така доля моя!
<em>Гірка доля моя! </em>
<em>
</em>
<span>
</span>