Геній українського народу, видатний поет Тарас Григорович Шевченко зробив неоціненний вклад у світову духовну та літературну скарбницю. Це був перший український поет, який сягнув такого рівня. Його довершена творчість й досі сіє зерна добра і світла, палахкотить незгасимим полум’ям проникливої мудрості і безкомпромісної справедливості.Тарас Григорович Шевченко народився звичайним кріпаком, і йому, як нікому іншому, були добре відомі й зрозумілі страждання бідноти. Через це все своє життя він присвятив ідеї соціального і національного визволення трудящих із рабства та боротьбі за свободу свого народу. Не було такої сфери життя українців, якої б не торкнулася творчість великого Кобзаря. У більшості своїх творів поет закликав усі народи тогочасної Російської імперії об’єднатися і боротися проти царизму. Шевченко вірив, що після звільнення від експлуататорів на його рідній землі настане прекрасне, щасливе життя.Без імені Тараса Григоровича Шевченка неможливо уявити української літератури, національної культури і нашої країни взагалі. Творчість великого Кобзаря невмируща. Життя поета можна вважати справжнім мистецьким подвигом, адже усі свої сили він віддавав на порятунок українського народу та української культури. Саме Шевченко відкрив перед своїми співвітчизниками шлях у щасливе майбутнє.<span>З плином часу українці все більше переконуються в тому, що поезії цього видатного митця являють собою справжні одкровення, які він висловлював не тільки на адресу минулих і сучасного поколінь, а й на адресу прийдешніх українців. З часів життя та творчості поета не одне покоління наших співвітчизників звіряло своє життя за його поезіями. </span>
<span>Якось я побував у найгодовнішої серед тих людей і мене вразило її дружелюбність і я захотьв залишитмся у неї.коли прилетіли кораблі і сказали що вже потрібно вертатися додому я майже не заплакав,але розумів що вдома мене чекає сім'я.я попрощався з усіма і тихенько стрибнув на скло і полетів додому.</span>
<span>тема: духовні крила людини</span>
<span>ідея: кожна людина - творить своїх крила: з вірності у коханні,з вічного поривання,з щирості до роботи,з щедрості на турботи і тд.</span>
<span>основна думка: крилатим грунту не треба - тобто, ті хто, усвідомив перевагу духовного над матераільним, став вільним від земних кайданів.</span>
<span>Евгений Гуцало в своих новеллах, повестях и романах описал много персонажей детей, которые очаровывают читателей неповторимостью характеров, чистотой своих ощущений и помыслов. В противоположность этой чистоте писатель разоблачает и недостатки в сердце и поведении некоторых героев, будто предлагая нам самим задуматься и дать им собственную оценку.</span>Непростые морально-этические проблемы поднимает Е. Гуцало в рассказе «Семья дикой утки». Мы знакомимся с его героями Тосей и Юрием и узнаем, что они успели уже несколько раз поссориться и помириться. Только это уже подсказывает нам, что у каждого из них — свой характер, своя позиция и свой взгляд на жизненные ситуации. Тося стремится дружить с Юрием: «Когда она была с Юрием, то казалось, что на нее падает волшебный свет его знаний, что она за некоторое время переселяется в тот мир, который возникает из его рассказов». Девочка описывается любознательной, искренней, она хочет познать мир, открыть для себя что-то новое.Юрий же, наоборот, берет от мира лишь то, что удовлетворяет его прихоти, он не понимает поведения девочки с чистой душой. Писатель осуждает самоуверенность мальчика («Меня никто не обманул еще и не обманет») и стремление вызвать зависть других. Мы убеждаемся, насколько морально разрушен внутренний мир Юрия. Это разрушение выливается в его поведение, когда он забрал из леса утят дикой утки и даже не подумал, что утята без матери могут погибнуть. Так оно и произошло. Дети перестали дружить с Юрием, но он не хочет признавать своей вины и притворяется, будто бы это «он не захотел с ними общаться».<span>Душа наполняется презрением к Юрию, но в конце произведения мы вдруг понимаем, что не все еще утрачено для него: «И пока ехал в машине, то только о том и думал: он бы позвал, но подошла ли бы она! И, переживая мучительный стыд, решил, что, наверное, не подошла б…»</span>
Звисно потрибна.без чести вин не зможе видстояти правду чи свое ришення
