Шли и шли люди к Сварога и Берегини с утра и до вечера: посмотреть на хижину, на печь и жернова, отведать того чуда, что хлебом зовется и похоже на Солнце.
И ничего не таил от людей Сварог, все показывал и угощал хлебом. Они ели тот хлеб и говорили: «Хотим мы иметь печь и хлеб печь».
И говорил им Сварог: «Сначала кутины стройте, выходите из пещер и бурдеїв. Хватит прозябать в темноте и холоде. Время жить в светлом доме...»
Тогда просили его люди: «Научи ставить те кутины».
И сказал Сварог: «Вот уйду я от коша до коша показывать, как ставить дом, как печь класть, как жернова тесать».
«Когда же это будет?» - нетерпеливо доскіпувалися люди.
«Вот только закончу ткацкий станок строить».
«А что оно такое?»
«Это такое, что на нем ткатимете полотно так, как научит вас Берегиня».
Тогда говорила людей Берегиня:
«Вот ладно вам, люди, ходить в шкурах диких. Надо ткать белое мягкое полотно и ходить в белой одяганці, как подобает детям Белобога. Я научу вас, люди, как из конопли куделю делать, как нить сучить, ткать полотно, как его отбеливать и вышивать».
Люди слушали и радовались. И поступала ночь и страх выползал на Землю из всех щелей. Ибо Земля начинала трястись и качаться. То свирепствовал Чернобог. Он неистовствовал, метался в своем мрачном Подземном Царстве, неистово стучал всем туловищем своим в Землю, пытаясь ее развалить или перевернуть. И - зря.
Тогда гремел его трубный голос:
«Вон Сварог уже учит людей кутины белые ставить, печи класть... А Берегиня хочет одевать людей в белое полотно, чтобы отпугивать мое черное войско, которое боится всего светлого. Поэтому должен как можно скорее уничтожить и Сварога, и Берегиню, и творения их...»
И сошлись Чернобог и Мара, и стали они внутренности свои опорожнять. И с той вонючей тины уродилось целое стадо ящеров - черных панцирных чудовищ.
И повелел им Чернобог идти на Землю и растоптать хижину Сварога и Берегини, и их печь, и жернова, и их самих вместе со Сварожичами.
Тогда вздрогнула и загупотіла Земля, когда по ней трудно полезли черные ящеры. Они стремительно - тупой панцирною лавой - сунули на белый дом Сварога и Берегини.
И вихопилися навстречу потворам храбрые Сварожичи, но их двогострі мечи отскакивали от ороговевающего панциря ящеров и сыновья Сварога вынуждены были отступить прочь. Не смог остановить Чорнобогове войско и бог Сварог - он бросал в пресмыкающихся горящие факелы, однако их панцирь не горел и не пікся.
И когда угрожающе приблизились ящеры и должны были вот-вот раздавить первую на Земле хижину, из нее вышла Берегиня. Вся в ярко-белом одеянии, с красными, вышитыми на белом полотне «стрелами Перуна» и «соколами». Богиня подняла руки вверх и... черное войско вдруг остановилось, будто завороженный белой красотой.
Тогда Берегиня смело двинулась с поднятыми руками на ящеров, и они стали уныло отползать.
И шла вперед богиня в белом сиянии своем, и откатывался назад черный мрак чудовищ. И тогда загнала Берегиня черных ящеров в реку Рось. И закишіла вода от них, и почернела, и загнило моментально. И смрад дошел до Ирия, и в гневе большом Белобог - создатель Роси - взмахнул волшебной рукой своей - и той же самой мгновения панцирные чудовища превратились в скалы, обрамили берега этой реки.
И Красота засияла вокруг, и Берегиня была богиней Красоты и защитницей ее. И пошла по Земле слава о Берегиню как защитницу Белой Хаты. И стали люди ее віншувати и молиться ей, защитнице дома человеческого от черных сил. И, научившись делать полотно, стали росы, и гукри, и киевляне вышивать не только «стрелы Перуна» и «соколов», но и Берегиню с поднятыми в защитном порыве руками, и они начали вырезать образ Великой Хранительнице на дверях, на окнах, вышивать ее фигура на полотенцах, рубашках, чтобы Берегиня защищала их от всего злого всегда и повсеместно.
Усе що нас оточує, серед чого ми живемо - це природа. Вона дає нам все необхідне для нашого життя - воду, повітря, і поживні речовини. Але люди її забруднюють. Від забруднення природа страждає і хворіє. Погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Тому природа навколо нас потребує постійної турботи і уваги. Для того, щоб продовжувалося життя на нашій планеті, люди повинні берегти природу, охороняти її багатства.
Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчили
п’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завдання
зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшли
вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом
старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два
дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителька
ще довго згадувала цей випадок.
У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх.
Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді.
<span>Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник. </span>
Риси характеру Бена. Досвідчений, любить свою справу, турбується про забезпечення сім’ї, спочатку не звертає уваги на виховання сина, потім прагне зблизитися, заслужити довіру малого; був часто різкий та роздратований; сильний, витривалий, прагне будь-що вижити і врятувати свою дитину.
Риси характеру Деві. Кмітливість, витривалість, добра пам’ять та розум, сила духу, відповідальність Вчинки. Надав батькові першу допомогу, перев’язав його, дотягнув до літака, виконував усі його поради, підняв літак у небо, керував ним та успішно посадив на аеродромі.
