Склади загадку, задай своїм батькам, якщо ні то думай ще, якщо відгадали ти на правильном шляху, удачі
Ще з дитинства його виховувала бабуся та матір, хоча друга частіше була роботі. В його характері формувалися поняття про добро і зло, він думав, що ніколи не буде злим. Але відсутність засобів до існування змінили його. Тепер він з доброго, уважного, миролюбивого перетворився на вбивцю, за зло. Третину свого дорослого життя він провів у крадіжках, потім почав потроху ставати на ноги, але знову нещастя: недостача коштів, крадіжки, вбивста, відрікання від матері з допомогою "друзів". Хоча завдяки правильному вихованню, все таки він повернувся на шлях істини, помирившись із матіррю, яка вже втратила надію, він відновив своє життя. Тепер це вже гарний хазяїн, син та чоловік.
Твір на тему "Яким я бачу справжнього друга?":
Справжній друг - людина, яка буде поряд і в хвилини щастя, і в скрутні часи. Такого товариша знайти досить непросто. Проте якщо вже знайшов, то можеш бути впевненим, що ти - справжній щасливчик. Гарним прикладом справжньої дружби є Сергій та Митько із твору "Митькозавр з Юрківки". Хлопці ставляться один до одного з повагою, щирістю, любов'ю.
Я впевнена, що гуманна та доброзичлива людина завжди знайде собі хорошого товариша. Яким же я бачу справжнього друга? Таким, як Митько і Сергій: сміливого, відданого, щирого, наполегливого та винахідливого. Для мене важливі якості, які б дозволили назвати особистість справжньою людиною. А ще мені б хотілось веселого друга, як Митько, щоб ми ніколи не сумували.
В той час різна Українська символіка чи приналежність заборонялась. Митці того часу часто йшли проти влади пишучи твори на Українській. Комуністична влада в СССР не хотіла мати меншу територію, і тому придушували будь які ознаки того що Україна - вільна держава. А митці хотіли зробити Україну вільною, незалежною, і саме тому вони зосереджувалися увагу на нашій, Українській народній творчості
Вельмишановний великий княже Ярославе!
<span>Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості. </span>
<span>Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова: </span>
<span>Да буде мир! І Богом я клянусь, </span>
<span>Що кожного вразить моя сокира, </span>
<span>Хто збаламутить Київ наш і Русь, </span>
<span>Хто осквернить насильством справу миру. </span>
<span>
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких». </span>
<span>
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав? </span>
<span>І добрій книзі більше я радію, </span>
<span>Ніж золоту в коморі. </span>
<span>Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже: </span>
<span>З пергаменту недовго зчистить ваду, </span>
<span>Лиш з совісті не зчистити її. </span>
<span>Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе, за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом. </span>
<span>Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках історичних романів</span>
