Тим що Михайлик дуже добрий і чемний, доброзичливий і кмітливий. Він зріс серед прекрасної природи. Він любить і поважає свою сім`ю. З теплотою і ласкою згадує свого дідуся й бабусю. Михайлик дуже талановита дитина. Він справжній товариш. Вміє дорожити дружбою. Він допомагає батькам по господарству. Є справжнім прикладом для всіх нас.
Головним героєм п'єси є Герасим Калитка — сільський багатій, основою багатства якого є земля. Маючи «шматочок кругленький» в двісті десятин, він прагне більшого: «Всю землю навкруги скуплю, їдеш день — чия земля? Калитчина! їдеш два — чия земля? Калитчина! їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає ...» Весь смисл життя Калитки, всі його помисли, вся енергія спрямовані на придбання землі.Але для цього потрібні гроші. Звичайно, добуває їх Герасим важкою працею: сам не доспить і не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час. Не від того він, щоб і заробити на близьких: з кума Савки, який просить позичити грошей, Калитка хоче взяти великий процент та ще й вимагає «запродажню запись» на воли. Заради грошей Герасим ладен чортові душу запродати, тому й захопила його перспектива вигідно придбати фальшивих сто тисяч. Коли ж він зрозумів, що став жертвою обману, не знайшов нічого кращого, ніж накласти на себе руки: для Калитки «краще смерть, ніж така потеря!»Я не можу однозначно стверджувати, що Герасим Калитка — негативний персонаж. У нього, як і у кожної людини, є й позитивні риси. Він любить землю, по-своєму дбає про дітей, хоче забезпечити їхнє майбутнє, є надзвичайно працьовитим та цілеспрямованим. Усі розрахунки та плани Калитки грунтуються на реальній основі. Примарливе прагнення Копача знайти скарб його не захоплює. Сам Бонавентура змушений констатувати тверезу заповзятливість таких, як Калитка, «хазяйственних мужиків», які поступово прибирають до своїх рук маєтки родовитих дворян. «Хазяйственний мужик, — каже він, — велике діло! Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини ... Пани горять, а мужички з пожару таскають ... Це не пустяк!.. Вони привикли омари там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і іменія ахнули! А ви галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає ...»Та жадоба збагачення повністю заволоділа Герасимом, засліпила його, зробила злим та деспотичним. Йому шкода шматка хліба для наймитів, хоч саме вони своєю працею тримають величезне господарство Калитки. Він не дозволяє запрягти коней, щоб підвезти свою дружину три верстви до церкви, бо «скотина гроші коштує».<span>Та я не засуджую Герасима, а, швидше, співчуваю йому. Адже, на мою думку, гроші — не найважливіше у житті, і щастя за гроші не купиш. Калитка не був по-справжньому щасливим і за свої вчинки отримав по заслузі. Можна щось з відси взяти))
</span>
<span>Календарно-обрядові пісні - це вид усного фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами. На ранніх ступенях історичного життя людського суспільства календарно-обрядові пісня грала важливу роль, а в області мистецтва займали пануюче положення. Після самих початкових стадій людського гуртожитку, переживши період безрелігіозністи, словесний текст був імпровізований, нестійкий, такий, що підкорявся музичному ритму, що був підказаний ритмом колективних фізичних робіт. Календарно-обрядові пісні відображали соціальні відносини, що відлилися у форму традиційних звичаїв. Світогляд, що склався, привів до виникнення традиційних обрядів і релігійних церемоній. Згодом календарно-обрядові пісні досягли величезного розвитку.
Якщо узяти східнослов'янську обрядово-календарну поезію, то ми побачимо, що сільські обряди, ігри, пісні хороводів до найостаннішого часу зосереджувалися навколо церковних свят: Різдва, Масниці, Паски, Трійці і інших. Не дивлячись на узгодження з християнськими святами, релігійний характер селянських обрядів зберігся і до цих пір.
«Святки» — це народження Ісуса Христа, до його хрещення. Святки справлялися 25 грудня. Зустріч Святок — це складний ритуально-побутовий комплекс обрядів. У Святках було поширено «піддонне ворожіння». У Святках чоловік поминав культ предків і здійснювався обряд, який називався «калядки»або «авсени», або «таусени», або «виногради». Молоді люди, які здійснювали цей обряд, називалися калядовальщиками. У нагороду за їх пісні і танці їх пригощали спеціальним ритуальним печивом, яке називалося «корови» або «козюльки». Але перед цим вони співали так звані «щедрівки»:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочка,Стала собі щебетати,Господаря викликати:— Вийди, вийди, господарю,Подивися на кошару,Там овечки покотились,А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,Будеш мати мірку грошей.Хоч не гроші, то полова,В тебе жінка чорноброва.Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочкаДля зустрічі весни пекли печиво у вигляді журавля. Діти брали це печиво і йшли на пагорб, звали весну і птахів. Потім це печиво діти з'їдали. Перших птахів годували хлібом. Після цього обряду наступав інший обряд — «Масниця».
«Масниця» — це рухоме свято. Святкувався він за 8 тижнів до Великодня. Масниця була рясна їжею. Обряд Масниці втілював кінець зими, початок весни. Масницею була або людина, або чучело. Як правило, чучело катали по селу, співали пісні і водили навколо неї хороводи. В кінці свята Масницю спалювали. Ритуальним блюдом цього свята були млинці, що втілюють сонце. Останній день Масниці був днем пробачення, коли люди прощали зло та вибачали образи один одному. З весною було пов'язано початок сільгосп робіт. Першу борозну і початок сівби необхідно було починати в певний день. Першу борозну заговорювали, заговорювали і землю, і зерна на великий урожай. У певний день здійснювали і перший вигін худоби, його так само заговорювали.
Обряд «Івана-купала» здійснювали перед святом, яке наголошується в літній день сонцестояння 22 або 24 червня. Цей обряд присвячений богові Сонця і пов'язаний з культом води. У ніч на Івана-Купала всі відправлялися до лісу у пошуках заповітної квітки папороті, яка розцвітала тільки в цю ніч. З дня Івана-Купала дозволялося купатися в річці.</span><span>
</span>
1. Побіг Сіроманця. 2. Зустріч вовка з Андрійком. 3. Дім для Сіроманця. 4. Вовк загубив слух
Ой же коле сердечко
Це погане гостре словечко
Хочу далі ще жити і жити
Хочу чоловіка свого нового любити
Але тому хто сказав мені це словечко
Зроблю ток щоб і у нього кололо сердечко!!
Буду жити і ще раз жити!!
Буду діточок своїх любити!
