3 розділ 1.Прихисток для Климка 2.Товариші хлопчика 3.Прихід італійців 4.У місті 5.Зустріч з Наталею Миколаївною
4 розділ 6.Подорож за слов’янською сіллю 7.Стара бабця 8.Подарунок Швеця 9.Випадок з поліцаями
5 розділ 10.Пропозиція тітки Марини 11.Жорстокий німець 12.У потязi
Ответ:Клим дуже любив свою родину. Хоч його батьки були на розкопках він їх поважав. Обожнював свою бабусю на ім'я Соля за її смачні періжки.
Объяснение:
Знесла курочка яєчко,
На сідалі геть недалечко,
Та не стало його вмить,
Певно півень довго спить.
Кричить курка куд-куда,
– Трапилась у нас біда,
Півень вслід ку-ка-рі-ку,
– Хто це був у курнику.
А собака з буди гав,
– Лис рудий тут пробігав,
Кури з ляку куд-куда,
– Якщо лис, буде біда.
Тут собака гав-гав-гав,
– Я давно його прогнав,
З хвоста шерсть у верх летіла,
Так тікав – земля гуділа.
Вы колысь замыслювалысь про те який гарний кріт .... В нього Білий хвіст та синя шуба
У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»).
Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани.
Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).