Історія українського народу була позначена постійною невпивною боротьбою за своє існування, за свою волю та право самостійно визначати свій подальший розвиток. Тільки наприкінці ХХ ст. ми змогли жити у незалежній країні. Та зараз знову на нашу волю хочуть накинути кайдани.
За часів Шевченка Україна, була колонією Російської імперії. Щоб тримати у покорі своїх підлеглих , необхідно було придушувати будь-які спроби самовизначення. Якщо людина усвідомлює свою індивідуальність, неповторність, як правило, вона прагне позбутися чужої влади над собою. Звісно, що поет усе це розумів, як тепер кожен із нас, хто любить свою Батьківщину.
Проте наш час і час Шевченка, дуже схожі. В творах Шевченка чітко видно, що його дратує несправедливість, жорстокість, непомірні амбіції Російської імпеперіїї, які маскуються християнською турботою. Він відверто глузує з тих, хто, прикриваючись милосердям, знищує найкращі здобутки чужої культури:
чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Фрацузів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей...не негрів...а таких
Таких хрещених...но простих.
Слід зазначити, що критика Шевченка спрямована не стільки проти катів, скільки проти тих, хто терпляче зносить це катування. Треба подолати страх у душі, осягнувши героїчну боротьбу лицарів минулого та лицарів сучасності. А подолавши страх, вперто й впевнено боротися за свою волю.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде
Настане суд, заговорить
І Дніпро, і гори
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати
Одцурається брат брата
І дитини мати.
Час Шевченка, знов настав. Я розумію його, як ніколи. Наш обовязок - зробити все можливе для того, щоб стали пророчими шевченківські рядки:
І забудеться срамотня
Давняя година
І оживе добра слава,
Слава України...
Как то так.
Тема: розповідь про знедолені народи
ідея: заклик до боротьби
худ. засоби
епітети: холодна байдужість, золочених просторів, соловйових хорів, <span>розумний лад
порівняння: м</span><span>ов ніж, вража скрізь стогін мужика</span>
<span>Трудно описать, что такое счастье вообще. Это, наверное, то
состояние души, когда мир вокруг в ярких цветах и улыбка не исчезает с
лица. Как приятно делать счастливым других, дарить свое добро, помогать и
просто осознавать, что в наших собственных силах сделать свою жизнь и
жизнь других людей хоть чуточку лучше.В рассказе Алексея Стороженко
“Сокровище” счастье само пришло к лежебоки Павле, который ничего не
делал, а только спал. Но то условное счастью, за ним стояла тяжелый труд
других людей ради удовольствия Павлуши. А вот в рассказе “Цвет счастья”
Б.Лепкого маленький мальчик сам решил искать загадочную цветок счастья,
хотя она, по рассказам мамы, далеко. Он глубоко верит в волшебную силу
цветка счастья, стремится ее найти, не боится никаких препятствий; он
мечтатель. Герой познает жизнь, не оставляет надежды найти цветок
счастья. Уже сам поиск делает его счастливым.<span>Итак, не моему мнению, счастье - это найцініший скраб, и конечно же оно не приходит само, а часто достается тяжелым трудом.</span></span>
Людям обычно помогает безопаснойсть,осторожность некоторые готовы на все что бы защитить себя любим способом
" Майбутнє лісу в твоїх руках"<span>Всім нам не раз доводилося побувати в лісі, відчути весь цей аромат столітніх сосен, дубів.Почути стук дятла, пташиний спів та відчути запах грибів. Вся ця краса так і заманює до себе, вдихає втебе нове життя з чистим повітрям, чистими думками. Хіба не добре мати таке місце відпочинку? Аякже, звичайно погодяться мільйони, та більшість з них сама руйнує цей відпочинок. З кожним днем вирубується нескінченна кількість дерев, що потім може призвести до катастрофічних наслідків. Дерева забезпечують нам на тільки чисте та свіже повітря, але і допомагають під час повені. А ми все це забуваємо, і знову робимо все по своєму. Хіба таке життя нам довподоби? Хіба можна добре жити вдихаючи забруднене повітря, та весь час при великих опадах потрапляти під великий вплив повіні. Хіба на таке люди розраховували, коли вирубували всі ті численні дерева?Не думаю, головною метою для них було отримати гроші за хороший матеріал-деревину. Гроші, гроші весь світ тільки тримається і самознищується на цих паперових купюрах. Невже так важко, під час відпочинку в лісі зберігати чистоту. Чи добре дивитися за вогнем і не призвести до пожару.Часто ми звинувачуємо природу у катаклізмах,та самі не помічаємо як знищуємо себе своїми же руками. Нам варто дбайливо ставитися до лісу, тому що це не тільки місце для відпочинку а й наше майбутнє. Бережи природу адже майбутнє лісу в твоїх руках.
</span>
