Наталка-головна героїня п'єси "Наталка Полтавка". Автор ідеалізує образи Наталки та інших героїв. До неї в селі ставляться поважно, тому вона дуже поважає свою честь і відмовляє возному, який хотів всім довести, що насправді, Наталка йому не від мовить. Вона - дівчина працьовита, вірна, допомагає своїй матері і поважає її, чому і планую одружуватися з возним. Її образ є ідеальним зі всіх сторін, Наталка вірна у своєму коханні, коли її коханий повертається, то вона не боїться думки оточуючих, що доводить, що Наталка має власну думку та опору.
Для сучасної молоді вона є прикладом ідеальної дівчини, поведінки та є уособленням того, куди ми повинні розвиватися. Якщо кожна дівчина бодай на 1 десяту буде схожа на неї, то життя стане неймовірно легшим та приємнішим в нашому суспільстві!
Пояснення:
Кажуть, що людиною не народжуються, а стають. Що ж потрібно для того, щоб стати справжньою людиною? Читати якісь посібники, підручники? Може, є спеціальні книги, які допоможуть сформувати людину? Звичайно, без читання книг не обійтися. Читання – важливий шлях пізнання життя і людей. Саме книги є джерелом духовного збагачення людини. Але щоб стати людиною, потрібно багато працювати над собою. І які б проблеми у нас не виникли, як би нам важко не було, потрібно завжди залишатися людиною, завжди пам’ятати про те, що поруч з тобою знаходяться люди, яких треба поважати. Кожна людина має право на повагу.<span>А хто каже, що стати людиною легко? Стати справжньою людиною нелегко, тому що ми живемо в непростому світі. В. Сухомлинський стверджував: «Ти народжений людиною, але Людиною повинен стати». Ми можемо обійтися багато без чого. Але доброта і милосердя, взаєморозуміння і повага, чесність і порядність – це те, на чому тримається наше життя. Тому у людини не може бути іншої мети, окрім як прагнення стати Справжньою Людиною.</span>
Історична пам'ятка описує історію минулого людини/міста.
Хочу про рекламувати повість"Шпагат Ставка Беркути" в цьому творі ви відчуваєте на собі і біль героїв і радість. Також відчуєте на собі дитячу симпатію Беркути та Лілі. Дізнаєтесь чому саме так називається твір і про я купив шпагу йдеться у творі
Ніколи не вірив Андрійко в існування Золотої рибки, поки сам її не впіймав. Коли на гачку зблиснув проти сонця малесенький карасик, Андрійко навіть розсердився, і чого б то такій дрібноті за гачок хапатися. Але тільки карасик опинився у Андрійковій руці, як заговорив:
- Відпусти мене, хлопчику, в річку, а я виконаю твоє бажання.
Оторопів Андрійко з подиву, проте відразу запитав:
- А чого це тільки одне бажання? Рибки в усіх казках виконують аж по три.
- А я ще зовсім маленький, – зажурено мовив карасик, – і не вмію так багато.
Андрійко розсміявся:
- З маленького виросте великий.
Набрав Андрійко у бляшанку води і поніс рибину додому в акваріум.
Доглядав хлопчик за карасиком довго, більше року, бо мав багато бажань: відмінником стати не відмовився б, про скутера мріяв і в Африці побувати хотілось і на Північному полюсі. Але карасик не ріс і весь час був дуже сумним, а згодом просився у рідний ставочок і зовсім говорити перестав.
Андрійко і сердився, і благав, але нічого не допомагало. Вирішив нарешті хлопчик віддати карасика котові Рудику. Рудик ласо поглянув на рибку і вже хотів зїсти, але Золотий карасик замуркотів і замявкав по котячому. Рудик аж присів з подиву, та все зрозумів і у відповідь теж щось м’якнув, делікатно взяв карасика зубками, відніс у ставочок. А повернувся звідти вже не рудик, а лев Рудь Рудович. Мрії збуваються, але не для всіх і не усі.