Дуже палкий погляд,бистрий,як блискавка.Ним світила якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою.Невеселе,вовчкувате..
<span><span><span>під час війни</span><span>існували</span><span>дуже</span><span>страшні</span><span>місця</span><span>називалися</span><span>вони</span><span>концтаборами</span>. <span>Коли</span></span><span><span>війна підходила до кінця</span><span>то</span><span>радянська армія</span><span>визволяла з</span><span>концтаборів</span><span>людей</span>. <span>Коли</span><span>німці</span><span>видили</span><span>що</span><span>наші</span><span>вже</span><span>на</span><span>підході</span><span>починали</span><span>швидко</span><span>вбивати</span><span>людей.</span><span>Хто</span><span>встиг</span><span>сховатися <span><span><span>потім</span><span>вилизали</span><span>і</span><span>їх</span><span>підбирали</span><span>наші</span></span></span>
</span></span></span>
<span>Анастасія Гаврилівна Лісовська (народилася біля 1506 року — померла біля 1562 року) була дочкою священика Гаврили Лісовського з Рогатина — невеликого міста на Західній Україні, розташованого неподалік Тернополя. У XVI столітті ця територія належала Речі Посполитій і постійно підлягала спустошливим набігам кримських татар. Під час одного з них влітку 1522 року молода дочка священнослужителя потрапила у полон до ворога. Легенда свідчить, що це нещастя трапилося напередодні весілля Анастасії.</span>
Роман П. Куліша "Чорна рада" — один із перших історичних романів про події нашої історії, який є кращим історичним твором другої половини XIX століття. Коли я вивчала біографію П. Куліша, мене дуже вразив відгук Т. Шевченка про твір "Чорна рада", і, мабуть, цей відгук викликав інтерес до ще не прочитаного мною роману. Великий Кобзар писав у листі до П. Куліша: "Спасибі тобі, Богу, милий друже мій великий... за "Чорну раду". Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як спасибі".
По щучьему велению
3 из простоквашино
