А не легче спросить инет?Если это поможет:
<span>Максим і
Тугар Вовк — представники антагоністичних таборів. Вони різні, але у
дечому і схожі (усвідомлення своєї сили; почуття власної гідності,
сміливість, витривалість, залізна воля; розум і кмітливість; бажання
повнокровного життя). Ці позитивні риси підпорядковано абсолютно різним
життєвим принципам.</span><span><span>Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу,
славний молодець … Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене
самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!» Даючи устами ворога таку високу оцінку вчинків Максима, І. Франко ще більше героїзує цей образ</span>.</span><span><span><span><span>
Максим
</span><span>
Тугар Вовк
</span></span><span><span>- визнання рівності між людьми;
- найвищий ідеал — влада громади;
- любов до рідної землі;
- вірність давнім звичаям;
- чесність і відвертість;
- справедливість.</span><span>- почуття своєї вищості, зарозумілість;
- найвищий ідеал влада власника;
- відсутність почуття патріотизму;
- зневага до народних звичаїв, віри;
-підступність і хитрість;
-жорстокість.</span></span></span></span>
Письменник однозначно засуджує Тугара Вовка, поступово розкриваючи
усі сторони його вдачі та причини злочину. Вже на початку повісті
Франко, нагнітаючи негативні риси зовнішності й характеру, викликає в
читача відразу до персонажа:
«Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим
чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських
медведів, яких їхав воювати».
<span>Прізвище Вовк повністю імпонувало його вовчій натурі. Авторська
характеристика Тугара Вовка підсилюється його самохарактеристикою.
Погрожуючи в думках тухольцям, він говорить: «Але постійте, ви, хамове
плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк — се не тухольський
вовк, він і тухольським медведям зуміє показати «зуби». Зрадника,
підкреслює Франко, завжди чекає ганебний кінець.</span>
Маринка,потрібно радіти дощу,коли падає дощ ростуть усі рослини.
«Чого являєшся мені у сні?» аналіз
Рік написання «Чого являєшся мені у сні»: 1896
Збірка: «Зів’яле листя»
Жанр «Чого являєшся мені у сні»: ліричний вірш
Провідний мотив: нерозділене кохання
Віршовий розмір «Чого являєшся мені у сні»: чотиристопний ямб
Тема «Чого являєшся мені у сні» : відображення внутрішнього світу закоханної людини, ії думок та страждань
Ідея «Чого являєшся мені у сні» — заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що.
Художні засоби «Чого являєшся мені у сні»
-У творі використані прости тропи (звичайни та метафорични епітети : «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого».
— Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання.
-Складни тропи — метафори : «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». Вони підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття.
-Тавтологічні повторення : «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…», вони надають можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні.
-Риторичні фігури: риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».
Застосування митцем художніх прийомів — допомагають нам усвідомити глибину почуття ліричного героя, що переповнювали душу закоханого, для якого кохання, як і для самого автора, — це «диво золоте», «щастя молоде»
незабаром, раптово, неочыкуванно!!!
Я дам коротку вiдповiдь на россiйськiй. Надо их разместить по разным частям села(так как они ссорились в основном из-за того что жили вместе и баба Палажка как раз это говорила). Не будут жить вмсте- не будут ссорится.