незгасаюча навічна вічна Несгораема
Запитання: Чого навчає повість
"Сіроманець"? <span>
<span> Відповідь: Нещодавно на уроці української
літератури ми з однокласниками прочитали твір Вінграновського
"Сіроманець". Ця повість навчає усвідомленню того, що людина і
природа - єдине ціле. Маленький хлопчик потоваришував із воком, став йому щирим
та відданим другом. Тому цей твір навчає ще дружбі. </span></span>
<span><span> Хто з нас має такого
прекрасного друга, як головний герой твору? Я думаю, не багато людей можуть
похвалитися наявністю людини, яка буде не тільки в радощах, а й у біді. Коли
Сіроманець захворів, хлопчик домовився з лікарем про прийом. Він намагався
вилікувати свого товариша, зробити так, щоб він мав повноцінне життя.
"Сіроманець" Вінграновського - це твір про цінність дружби,
важливість милосердя та співпереживання в житті кожної особистості. Ця повість
дуже сильна, адже навчає бути добрішими одне до одного та жити в гармонії з
природою.</span></span>
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/nepovtorniy-svit-ditinstva-v-poeziyah-lesi-ukrayinki/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе.
Часом ця робота була нестерпно принизливою для білого красеня, предки якого «гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи». Найтепліші спогади коня пов’язані з дитинством, коли лошам-стригунцем весело бігав із матір’ю по квітучих лугах, слухаючи її розповіді про дідів-прадідів. А потім з’явились люди…
Те що, ми повинні любити свою Батьківщину, цінити її і зберігати спокій та мир в рідному краю.