<span>Календарно-обрядові пісні - це вид усного фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами. На ранніх ступенях історичного життя людського суспільства календарно-обрядові пісня грала важливу роль, а в області мистецтва займали пануюче положення. Після самих початкових стадій людського гуртожитку, переживши період безрелігіозністи, словесний текст був імпровізований, нестійкий, такий, що підкорявся музичному ритму, що був підказаний ритмом колективних фізичних робіт. Календарно-обрядові пісні відображали соціальні відносини, що відлилися у форму традиційних звичаїв. Світогляд, що склався, привів до виникнення традиційних обрядів і релігійних церемоній. Згодом календарно-обрядові пісні досягли величезного розвитку.
Якщо узяти східнослов'янську обрядово-календарну поезію, то ми побачимо, що сільські обряди, ігри, пісні хороводів до найостаннішого часу зосереджувалися навколо церковних свят: Різдва, Масниці, Паски, Трійці і інших. Не дивлячись на узгодження з християнськими святами, релігійний характер селянських обрядів зберігся і до цих пір.
«Святки» — це народження Ісуса Христа, до його хрещення. Святки справлялися 25 грудня. Зустріч Святок — це складний ритуально-побутовий комплекс обрядів. У Святках було поширено «піддонне ворожіння». У Святках чоловік поминав культ предків і здійснювався обряд, який називався «калядки»або «авсени», або «таусени», або «виногради». Молоді люди, які здійснювали цей обряд, називалися калядовальщиками. У нагороду за їх пісні і танці їх пригощали спеціальним ритуальним печивом, яке називалося «корови» або «козюльки». Але перед цим вони співали так звані «щедрівки»:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочка,Стала собі щебетати,Господаря викликати:— Вийди, вийди, господарю,Подивися на кошару,Там овечки покотились,А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,Будеш мати мірку грошей.Хоч не гроші, то полова,В тебе жінка чорноброва.Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочкаДля зустрічі весни пекли печиво у вигляді журавля. Діти брали це печиво і йшли на пагорб, звали весну і птахів. Потім це печиво діти з'їдали. Перших птахів годували хлібом. Після цього обряду наступав інший обряд — «Масниця».
«Масниця» — це рухоме свято. Святкувався він за 8 тижнів до Великодня. Масниця була рясна їжею. Обряд Масниці втілював кінець зими, початок весни. Масницею була або людина, або чучело. Як правило, чучело катали по селу, співали пісні і водили навколо неї хороводи. В кінці свята Масницю спалювали. Ритуальним блюдом цього свята були млинці, що втілюють сонце. Останній день Масниці був днем пробачення, коли люди прощали зло та вибачали образи один одному. З весною було пов'язано початок сільгосп робіт. Першу борозну і початок сівби необхідно було починати в певний день. Першу борозну заговорювали, заговорювали і землю, і зерна на великий урожай. У певний день здійснювали і перший вигін худоби, його так само заговорювали.
Обряд «Івана-купала» здійснювали перед святом, яке наголошується в літній день сонцестояння 22 або 24 червня. Цей обряд присвячений богові Сонця і пов'язаний з культом води. У ніч на Івана-Купала всі відправлялися до лісу у пошуках заповітної квітки папороті, яка розцвітала тільки в цю ніч. З дня Івана-Купала дозволялося купатися в річці.</span><span> </span>
«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я». Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». «…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
«Аля схопила сяк-така лівою рукою, а правою смикнула язичок «блискавки». Мить – і стосик паперів опинився у неї в руках. Порожній сяк-так заверещав, як несамовитий, впав на спину і почав дриґати ногами. – Ану замовкни!? – цитьнула Аля. – Замовкни і слухай!» Думаєш, це лякачка, вигадана дорослими? Але коли ти в чужій країні і на тебе щохвилини якийсь сяк-так пише ябеду, коли на тебе нападають байдики і арештовують, а Прокурорський Кріт виносить вирок, коли ширяться чутки, ніби таланти закопують в землю, тоді… Тоді на тебе гарантовано чекають нові карколомні пригоди. Читай з насолодою! <span>Джерело: http://nashformat.ua/catalog/knygy/dytyacha_literatura/serednij_shkilnyj_vik/podorozh_ali_do_krainy_...</span>
