З журбою радість обнялася
<span>Зло і добро. Це напевно дві риси характеру які у людині зявились найскоріше. Тільки як дитина починає розмовляти, має власну думку про світ тоді вона вже розуміє що таке добро і зло. Добро в дитячу душу заходить завдяки матері. Вона любить, піклується, оберігає своє дитинча. Тому добро в дитині є завжди. Але коли дитина виростає, стає міцнішою і батьки відпускають її в навколишній світ вона зустрічається з такою рисою характеру як зло. Вона починає розуміти що таке підлість, брехня, обіда.. ці всі поняття входять до одного слова зло. Звичайно всім хочеться посміятись з іншого котрий не має такого дорого телефона, або ж не має стільки кишенькових грошей. І саме тоді в душу дитини крадеться зло. Тоді їй хочеться все більше і більше шкодити, і вона привикає до цієї риси. Дитина виростає в дорослу людину. Вона зла, підла... тому, зло ніочго не дасть крім зла, адже вона вже не зміниться. В дитинстві ще могла а зараз ставши дорослою людиною, привикнувши до такого життя вона не зможе змінитись і буде надалі породжувати зло.</span>
Гумореска - це невеличкий твір з комічним сюжетом - віршований або в прозі. Оскільки копіювати контент тут не можна, напевно, треба вигадати свою. Ось:
=======================-
Ну, я пішов на батьківські збори, - сказав тато мамі і вийшов з дому. П'ятикласник Василько трохи зблід. Такої халепи він не очікував. Адже на збори завжди ходила мати, і потім його не лаяла. Ну, майже... А що зробить тато, коли повернеться зі зборів? Ох, лишенько! Що ж робити?
"Може, мені захворіти?" - гадає Василь. "Хворого не каратимуть. Тільки вигадати щось таке, щоб повірили... Ідея! Намалюю-но я собі плями на шкірі, щоб були як висип і скажу, що в мене кір".
Взяв Василько червону гуаш, намалював собі рясно-рясно на обличчі висип. Ось і двері хлопнули - батько повернувся. Заходить похмурий тато до кімнати, а там лежить Василь на ліжку, стогне. "Ой, погано мені! Тату, я, мабуть, на кір хворий..."
"Хворий на запалення хитрощів", - засміявся тато. "Ти хворів на кір минулого року, ледарю. Швидко вмиватися і за уроки!"
Хуха Моховинка - це дуже маленька і легенька лісова істота. Вона м`яка на дотик, вкрита довгою зеленою вовною, має голу мордочку і лапки. Хуха маленьна наче кошенятко, вона вірна і товариська, якщо у якоїсь тваринки лихо - завжди допоможе. Ще вона дуже працьовита. Ось така Хуха Моховинка!
Еней — «хлопець хоть куди козак», троянський царевич, утікач з Трої, головний герой твору «Енеїда» І. Котляревського. Це суперечливий персонаж, з одного боку, ледачий, «на всеє зле проворний», занадто любить пиячити, гуляти, з іншого боку, коли йдеться про інтереси троянців, громадський обов’язок, Еней веде себе достойно, навіть героїчно.