Ответ: 1. <em>Володимир Сосюра "Осінь"</em>
<em>4.-</em>
<em>5.-</em>
<em>7. Вірш, пейзажна лірика.</em>
<em>10. Провідний мотив: Відтворення осені, як явища природи.</em>
<em>12.-</em>
<em>13.Епітети: печальні, синій, пустиних, жовтокоса, холодну, синьока, золоті, чорного.</em>
<em>Постійні епітети: баскім коні, берізка біла. </em>
<em>Метафора: "покора розлита" "В.яне все довкола, як пройдуть копита" </em>
<em>Персоніфікація(Оживлення неживого предмета, надання йому людських рис): "обривае вітер пелюстки", " їде осінь", "вітер пелюстки розкида", " берізка мерзне"</em>
Объяснение:
1)Жив у бідній сім'ї
2)Читання, прогулянки.
3)Жага до навчання. любов до природи
4)Розумний, щирий, цілеспрямований, добрий.
<span>З великою мірою упрощення, сенкан можна охарактеризувати як особливу форму білого вірша. Це короткий поетичний твір, жанр в японському стилі, що складається з п’яти рядків і пишеться за визначеними правилами.</span>
Не хлопець,а золото-це дуже розумна,ввічлива,добра,красива та мужня.Всі можуть порівнювати її з іншою людиною і говорити цю фразу.Вона використовується для похвали за якусь хорошу справу.
Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. Проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. А її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі.
<span>Та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. А потім ми уже намагаємось заглянути «всередину» . Яка ж з них важливіша? Зовнішня краса чи внутрішня? Думаю, що внутрішня. Чому? А все доволі просто. Пам’ятаєте, ще Екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш» . І це дійсно так. Спробую довести. Уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. Що ми побачимо замість неї? Порожнечу. Порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. Саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю.. . Саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину. Тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. Але вони є, і це вселяє оптимізм. А той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність.
</span>
